Позицію Північно-західного апеляційного господарського суду, викладену в постанові від 18.08.2025 у справі № 918/822/23, підтримав Верховний Суд.

До господарського суду розпорядником майна подано клопотання, в якому, серед іншого просив: затвердити план санації ТОВ "Т."; ввести у справі № 918/822/23 про банкрутство ТОВ "Т." процедуру санації.

Місцевий господарський суд своєю ухвалою від 24.03.2025 у справі № 918/822/23 задовольнив вказане вище клопотання щодо затвердження плану санації та введення її процедури.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 скасовано вказану ухвалу місцевого господарського суду та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у затвердженні плану санації ТОВ "Т." та введенні її процедури.

Суд апеляційної інстанції встановив, що наведені у Плані санації заходи мають переважно декларативний характер та не містять належного економічного й організаційного обґрунтування можливості їх реалізації.

Водночас вирішальне значення для оцінки реалістичності Плану санації має не лише наявність прогнозних економічних розрахунків, а й чіткість визначення механізмів та строків досягнення основної мети процедури санації - відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів.

Судами встановлено, що поданий на затвердження План санації передбачає реалізацію відповідних заходів протягом орієнтовно семи років.

Верховний Суд зазначив, що сам по собі тривалий строк виконання плану санації не суперечить положенням законодавства про банкрутство, однак за таких умов план санації має містити достатньо чіткі та послідовні етапи реалізації передбачених заходів, а також визначені строки досягнення основної мети процедури санації - відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів.

Разом з тим, як установлено судом апеляційної інстанції, поданий у цій справі план санації не містить належної конкретизації строків досягнення результатів запропонованих заходів та фактично визначає їх як орієнтовні, що унеможливлює належну оцінку реалістичності досягнення мети процедури санації - відновлення платоспроможності боржника у межах такого тривалого строку.

Значення необхідності визначення чіткого кінцевого строку здійснення санаційних заходів напряму випливає зі змісту абзацу 4 частини 1 статті 51 КУзПБ задля гарантування інтересів кредиторів при його невиконанні у встановлений планом строк та відсутності істотних обставин, що об’єктивно впливали на неможливість його своєчасного виконання.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, план санації не відображає реального фінансово-економічного стану боржника. Поданий на затвердження у грудні 2024 році план містить показники господарської діяльності лише за 2023 рік, тоді як розпорядник майна з вересня 2024 року виконував повноваження керівника боржника і, відповідно, мав доступ до актуальної інформації щодо діяльності підприємства, його фінансових результатів, структури активів та можливостей отримання доходів. Відсутність у плані санації актуальних даних не дає можливості оцінити реальний стан підприємства та перевірити обґрунтованість наведених у ньому економічних розрахунків.

Суд апеляційної інстанції правомірно звернув увагу на суперечливість висновків, викладених у самому плані санації. Так, з одного боку, у плані зазначено про перспективність діяльності боржника у сфері елеваторного господарства, а з іншого - під час аналізу ліквідаційної процедури арбітражний керуючий вказує на невизначеність попиту на майно боржника та можливість отримання мінімального доходу від його реалізації. Зазначене свідчить про відсутність належного аналізу економічного стану боржника та реалістичності запропонованих санаційних заходів.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважила, що сам по собі пріоритет процедури санації не означає затвердження будь-якого поданого плану санації, оскільки здійснюючи провадження у справі про банкрутство, суд керується принципом судового контролю, який у цьому випадку проявляється у перевірці запропонованих учасниками справи заходів вимогам законодавства та оцінці реальності та обґрунтованості передбачених планом санації механізмів відновлення платоспроможності боржника.

Верховний Суд також зазначив, що відмова у затвердженні поданого плану санації спростовує можливості застосування санації як судової процедури у справі про банкрутство та не свідчить про безальтернативність переходу до ліквідаційної процедури. Така відмова зумовлена виключно невідповідністю конкретного плану санації вимогам законодавства та відсутністю належного обґрунтування реальності передбачених ним заходів щодо відновлення платоспроможності боржника.

З огляду на зазначене, учасники провадження у справі про банкрутство не позбавлені можливості повторно звернутися до суду з клопотанням про введення процедури санації і затвердження нового, належним чином обґрунтованого плану санації. Таким чином, відмова у затвердженні конкретного плану санації спрямована не на припинення можливості застосування санаційних заходів, а на забезпечення того, щоб такі механізми застосовувалися лише за наявності реальних і належно обґрунтованих передумов для відновлення платоспроможності боржника.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2026 у справі № 918/822/23 можна ознайомитися за посиланням.

Секретар судової палати № 1

Північно-західного апеляційного господарського суду Олена Крейбух