Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат виступив у Zoom на тренінгу для тренерів курсу HELP «Психічне здоров’я та права людини», організованому в межах проєкту Ради Європи «HELP (Освіта в галузі прав людини для представників юридичних професій) для України, в тому числі під час війни. Фаза ІІ», який відбувся в м. Львові.
Мета тренінгу – допомогти працівникам юридичних професій застосовувати європейські стандарти в повсякденній роботі, у тому числі у сфері медичного права.
Під час заходу суддя представив актуальну судову практику щодо захисту прав людини у сфері психічного здоров’я, зокрема в питаннях примусової госпіталізації та психіатричної допомоги.
Спікер наголосив, що в основі національної практики лежать підходи Європейського суду з прав людини. Зокрема, відповідно до рішень Суду, особа не може вважатися психічно хворою без належної об’єктивної медичної експертизи, а примусове тримання в психіатричному закладі має бути обґрунтоване тяжкістю розладу та необхідністю такого заходу.
Звернув увагу Василь Крат і на гарантії, передбачені в ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини). Примусова госпіталізація, сказав він, розглядається як позбавлення свободи, а отже вимагає суворого дотримання як матеріальних, так і процесуальних норм. У разі їх порушення особа має право на компенсацію моральної шкоди.
Суддя навів приклади з практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, коли рішення про госпіталізацію скасовувалися через відсутність доказів реальної небезпеки для самої особи або для тих, хто поруч із нею, а також через можливість лікування в амбулаторних умовах. Водночас у випадках, коли фіксувалися ознаки тяжкого психічного розладу, агресивна поведінка, відмова від лікування та загроза для оточення, суди визнавали госпіталізацію обґрунтованою.
Особливий акцент було зроблено на тому, що примусова госпіталізація можлива лише за наявності одночасно таких умов: по-перше, лікування можливе лише у стаціонарних умовах лікарні; по-друге, встановлення в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. Відсутність необхідності лікування особи лише в стаціонарних умовах виключає можливість примусової госпіталізації пацієнта до медичного закладу.
Крім того, Василь Крат звернув увагу на практику щодо примусового психіатричного огляду, наголосивши, що суди мають оцінювати не лише висновок лікаря, а й сукупність доказів, які підтверджують необхідність такого втручання. Тобто висновок лікарської комісії сам по собі не є достатньою підставою для примусової госпіталізації без підтвердження інших обставин, зокрема наявності реальної небезпеки. Також згода особи на лікування не замінює необхідності доведення законних підстав для примусових заходів.
Учасники тренінгу отримали практичні інструменти для застосування стандартів Європейського суду з прав людини в національній правозастосовній діяльності, що є особливо актуальним в умовах війни та зростання викликів у сфері психічного здоров’я.
