16 липня 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області розглянув цивільну справу про зняття арешту з об’єкта нерухомості, чим захистив право особи на мирне володіння майном та усунув необґрунтовані перешкоди у реалізації права власності.

Суть спору полягала в тому, що спадкоємець, оформлюючи спадщину після смерті близького родича, виявив накладений арешт на нерухоме майно. Обтяження було зареєстроване у межах виконавчого провадження, яке на момент звернення до суду вже було завершене. При цьому сам арешт залишався чинним, фактично унеможливлюючи оформлення спадкових прав та повноцінне розпорядження майном.

Під час розгляду справи суд встановив, що виконавче провадження закінчено, а арешт було накладено після смерті особи, щодо якої здійснювалося примусове виконання. За таких обставин подальше існування обмеження вже не переслідувало законної мети забезпечення виконання судового рішення та створювало необґрунтовані перешкоди для реалізації спадкових і майнових прав.

У своєму рішенні суд звернув увагу, що право приватної власності є непорушним і гарантується Конституцією України, Цивільним кодексом України, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-яке втручання держави у здійснення права власності повинно бути законним, пропорційним та виправданим легітимною метою. Якщо такі підстави відсутні, подальше збереження арешту становить непропорційне обмеження майнових прав особи.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд також врахував усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої тривале існування незнятого арешту після завершення виконавчого провадження, за відсутності підстав для його подальшого застосування, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Оцінивши всі обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність захисту права власності та задовольнив позов, зобов'язавши зняти арешт із нерухомого майна та припинити відповідне обтяження у державному реєстрі.

Варто розуміти, що арешт майна є виключно інструментом забезпечення виконання судового рішення і не може існувати безстроково після припинення підстав для його застосування.У випадках, коли обмеження майнових прав втратило своє правове призначення, судовий контроль забезпечує відновлення балансу між публічними інтересами та правом особи на ефективне володіння, користування і розпорядження своїм майном.