Якщо особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, але суд не розглянув її клопотання про відкладення або без належного обґрунтування відмовив у його задоволенні, то таке процесуальне порушення не підпадає під дію п. 5 ч. 1 ст. 411 ЦПК України (п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України та п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України).
Вирішальним у такому випадку є те, чи призвело таке процесуальне порушення до ситуації, за якої сторона була позбавлена розумної можливості ефективно представляти свою справу, будучи поставленою в істотно невигідне становище порівняно з її опонентом.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду.
У цій справі позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних у зв’язку з невиконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором позики.
Суд першої інстанції позов задовольнив, суд апеляційної інстанції залишив рішення без змін.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції неправомірно розглянув справу за його відсутності та без його представника, не взявши до уваги подане ними клопотання про відкладення розгляду справи. Аналогічні доводи щодо рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідач навів і в касаційній скарзі, вважаючи таке процесуальне порушення безумовною підставою для скасування судових рішень.
Переглядаючи справу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розгляд справи судом за відсутності учасника, якого не було повідомлено про місце, дату та час судового засідання, безумовно свідчить про порушення таких основних засад судочинства, як верховенство права, рівність і змагальність сторін, відкритість судового процесу, та є істотним порушенням його процесуальних прав, що випливає зі сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд.
Таке процесуальне порушення згідно з п. 5 ч. 1 ст. 411 ЦПК України є самостійною, обов’язковою та безумовною підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд для виправлення порушень процесуального закону тим судом, який таке порушення допустив.
Водночас невирішення судом апеляційної інстанції клопотання належним чином повідомленого учасника справи про відкладення розгляду справи може бути підставою для скасування судового рішення відповідно до ч. 3 ст. 411 ЦПК України, якщо за обставинами справи воно позбавило відсутнього учасника справи розумної можливості ефективно представляти свою позицію в суді, поставило його в істотно невигідне становище порівняно з опонентом, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Тож наслідки такого процесуального порушення повинні бути оцінені судом касаційної інстанції на предмет того, як воно вплинуло на реалізацію права особи на доступ до правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що правильне по суті й законне судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
ВП ВС підтвердила усталену практику касаційних судів, відповідно до якої основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін за умови їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З урахуванням наведеного, а також конкретних обставин цієї справи ВП ВС виснувала, що невирішення апеляційним судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не позбавило його розумної можливості ефективно представляти свою позицію, не поставило в істотно невигідне становище порівняно з позивачем і не перешкодило встановленню фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже не спричинило ухвалення незаконного рішення.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду залишила касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Постанова ВП ВС від 8 липня 2026 року у справі № 757/52615/21-ц – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138464640.
