Хмельницький апеляційний суд залишив без змін вирок Хмельницького міськрайонного суду, яким прикордонника визнано винуватим у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, та засуджено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, крім житла. Апеляційну скаргу захисника суд відхилив.
Захисник просив скасувати вирок місцевого суду та закрити кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю у діях обвинуваченого складу інкримінованого злочину.
На його переконання, інформація, яку через месенджер його підзахисний передав співрозмовнику, не становила цінності та не могла зашкодити обороноздатності чи економічній безпеці країни, й такі дії не спричинили жодних наслідків. До того ж, в матеріалах справи немає доказів того, що особа, з якою він спілкувався, була представником російських спецслужб.
Апеляційний суд із цими доводами не погодився.
Як встановив суд, у жовтні 2024 року військовослужбовець Державної прикордонної служби України під час спілкування в месенджері з представником фсб рф погодився за гроші збирати й передавати відомості військового характеру, які могли бути використані на шкоду національній безпеці України.
Для виконання завдань він отримав на криптогаманець 910 доларів США, за які придбав квадрокоптер і камеру відеоспостереження з можливістю віддаленого доступу.
Чоловік встановив камеру у закинутій будівлі поблизу залізничної станції, спрямувавши її на колії, й передав російському куратору логін і пароль для віддаленого доступу до пристрою.
Упродовж шести днів представник спецслужби держави-агресора мав можливість у режимі реального часу спостерігати за рухом та стоянкою залізничного транспорту, зокрема того, що міг перевозити вантажі військового призначення.
11 лютого 2025 року обвинувачений запустив квадрокоптер із лісосмуги неподалік об’єкта енергетичної інфраструктури та зняв його територію, обладнання і захисні споруди. Проте передати відеозапис російському куратору він не встиг – одразу після завершення зйомки його затримали правоохоронці.
Апеляційний суд зауважив, що за повідомленнями АТ «Укрзалізниця» та НЕК «Укренерго», інформація про переміщення рухомих складів в інтересах Сил оборони України та об’єкти критичної інфраструктури є вразливою, а її розголошення може зашкодити національній безпеці.
При цьому для кваліфікації державної зради не обов’язково, щоб передана інформація становила державну таємницю, мала обмежений доступ чи спричинила суспільно небезпечні наслідки. Визначальним є спрямованість дій особи на допомогу іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України.
Твердження захисту про умисно неякісне виконання завдань спростовуються перепискою, відповідно до якої обвинувачений встановлював камери у визначених представником фсб рф місцях і результати його роботи куратор оцінював позитивно.
Також матеріали провадження підтверджують, що співрозмовник обвинуваченого був діючим співробітником фсб рф. Зміст переписки, характер завдань та вжиті заходи конспірації свідчать, що обвинувачений усвідомлював, кому передає інформацію. Тому версію про провокацію з боку агента СБУ апеляційний суд визнав неспроможною.
З ухвалою апеляційного суду у справі № 686/21999/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
