Українське суспільство вимагає розробки концептуального підходу до вдосконалення нинішнього стану судової влади, нормалізації умов здійснення правосуддя, кадрового і матеріально-технічного забезпечення судів, що має бути втілене у змінах до законодавства. На цьому наголошено у науково-консультативному висновку кафедри організації судових, правоохоронних органів та адвокатури Національного університету «Одеська юридична академія» стосовно проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування», реєстр. № 3711.
За результатами комплексного науково-правового аналізу положень законопроєкту № 3711 науковці дійшли висновку, що запропоновані зміни спрямовані на створення законодавчих та організаційних умов для утвердження в Україні незалежної, ефективної та відповідальної судової влади, вільної від будь-якого політичного впливу та такої, яка відповідатиме європейським стандартам, функціонуючи на засадах верховенства права.
Науковці зауважують, що законопроєкт № 3711 може бути позитивно оцінений та заслуговує на підтримку за умови доопрацювання окремих положень.
- Повноваження органів суддівського врядування. Вчені Національного університету «Одеська юридична академія» підтримують передбачений законопроєктом № 3711 підхід щодо посилення ролі Вищої ради правосуддя як органу, який формує судову політику – стратегію і тактику розвитку судової влади, принципи, засоби, форми функціонування та шляхи розвитку судової влади. На їхню думку, обсяг повноважень Вищої ради правосуддя потребує перегляду для розвантаження окремих напрямів її діяльності. Поряд з цим дублювання повноважень у роботі Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України – органів, що забезпечують функціонування судової влади, не є оптимальним механізмом.
- Вимоги до членів ВККСУ. Науковці вважають, що встановлення у Законі № 1402-VIII загального обмеження для усіх членів ВККСУ, які були обрані (призначені) на цю посаду не за результатами конкурсу, проведеного конкурсною комісією, утвореною відповідно до статті 95-1 цього Закону, підпадає під критерій непередбачуваності, адже не пов’язане з оцінкою роботи особи як члена ВККСУ, з оцінкою її доброчесності, а отже, суперечить принципу верховенства права. Науковці позитивно оцінюють необхідність вдосконалення цього законопроєктного положення, на що також звертає увагу ВРП у консультативному висновку щодо законопроєкту № 3711, затвердженому рішенням ВРП від 30 червня 2020 року № 2012/0/15-20.
- Склад ВККСУ. Стосовно участі міжнародних експертів у складі конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККСУ науковці висловили зауваження. Зокрема, законопроєкт № 3711 передбачає участь трьох осіб з числа міжнародних експертів, визначених ВРП на підставі пропозицій відповідних міжнародних та іноземних організацій. Однак, здійснивши аналіз ролі міжнародних експертів у формуванні органів судової влади України, науковці висловили позицію, що до складу конкурсної комісії можуть бути включені виключно громадяни України.
- Уповноважений з прав людини у конкурсній комісії для обрання ВККСУ. На думкувчених, дискусійним є запропонований законопроєктом № 3711 спосіб формування конкурсної комісії з добору членів ВККСУ за участю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. А саме законопроєктом передбачено «резервний» варіант формування конкурсної комісії – у разі, якщо основними суб’єктами її формування у визначений Законом строк не буде запропоновано кандидатур до складу комісії, таких осіб протягом 15 днів має запропонувати Уповноважений. Науковці звертають увагу, що надання відповідних повноважень інституту Уповноваженого потребує узгодження із профільним законом.
Нагадаємо, що Конституційний Суд України ухвалив рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 та від 11 березня 2020 року № 4-р/2020, якими визнав такими, що не відповідають Конституції, окремі положення законів № 1402-VIII, № 1798-VIII і № 193-ІХ та рекомендував Верховній Раді України невідкладно привести законодавство у відповідність із цими рішеннями.
19 червня 2020 року Президент України подав до Верховної Ради України як невідкладний законопроєкт № 3711. Поряд з цим до парламенту надійшли два альтернативних законопроєкти – реєстр. № 3711-1 від 7 липня 2020 року та реєстр. № 3711-2 від 7 липня 2020 року. Як вбачається із пояснювальних записок до законопроєктів, їхньою метою є приведення положень законодавства України у відповідність із згаданими рішеннями Конституційного Суду України, а також удосконалення процедури формування та діяльності органів суддівського врядування, однак різними шляхами.
