Колегія суддів Восьмого ААС дійшла висновку, що Львівська міська рада безпідставно встановила додатковий обов’язок на підприємства отримувати дозвіл на скид стічних вод.

Одне із приватних підприємств оскаржувало окремі пункти Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 вересня 2002 року №292 (далі – Правила). Зокрема, предмет позову стосувався обов’язку отримання дозволу на скид стічних вод для встановлення кількісних та якісних умов приймання стічних вод і вимог до додержання певного режиму скидання стічних вод, що було встановлено у оскаржуваних Правилах.

Рішенням суду першої інстанції, що залишене без змін постановою Восьмого ААС від 03 грудня 2020 року, визнано незаконними окремі положення Правил та нечинними з часу набрання законної сили рішенням суду. Підтримуючи позицію суду першої інстанції, апеляційний суд наголосив на деяких важливих аспектах при вирішенні цього спору:

• Оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом, що діє постійно і не обмежується разовим застосуванням, а факт порушення прав, свобод чи інтересів може мати триваючий неодноразовий характер. Отже, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акта.
• Такий документ, як дозвіл на скид стічних вод у каналізаційну мережу, не передбачений законодавством України. Виключно Законами встановлюється необхідність отримання документів дозвільного характеру і перелік таких документів дозвільного характеру. Оскаржувані Правила, що передбачають обов’язок підприємств як абонентів отримати дозвіл на скид стічних вод, та відповідальність за скид стічних вод без дозволу суперечать вимогам Законів України “Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності” та “Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності”.
• Кількісні та якісні показники приймання стічних вод до міської каналізації повинні зазначатися безпосередньо у договорі про приймання стічних вод до каналізаційної мережі та є істотними (обов’язковими) умовами такого договору, відповідно до наказу Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37 «Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України».

Таким чином, Восьмий ААС дійшов до переконання, що законодавством України не передбачено отримання підприємствами такого документа як “Дозвіл на скид”, а відомості щодо стічних вод, їхні кількість та якісні показники повинні бути зазначені у договорах про приймання стічних вод між водоканалами та підприємствами, а не шляхом видачі окремого дозволу.

20 січня 2021 року суд касаційної інстанції повернув касаційну скаргу ЛМКП «Львівводоканал» у зв’язку із необґрунтованістю та відсутністю належних підстав для касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

Судові рішення у справі доступні для ознайомлення у ЄДРСР за №461/7577/16-а.