Ділимось оглядом актуальної практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який охоплює правові позиції в рішеннях, унесених до ЄДРСР, за листопад – грудень 2021 року.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, сформульовані під час розгляду господарських справ, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Серед них – позиції щодо:
- неможливості звернення стягнення на частину предмета іпотеки (частину нерухомого майна) як складника предмета іпотеки (об’єкт незавершеного будівництва);
- відсутності підстав для застосування субсидіарної відповідальності органу місцевого самоврядування за зобов’язаннями комунальних комерційних підприємств;
- необхідності укладення окремих договорів централізованого водопостачання та водовідведення в разі використання юридичною особою води для власних потреб і в господарській діяльності з метою постачання теплової енергії;
- обов’язку виконавця зупинити виконавче провадження в разі оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про зміну способу виконання рішення.
Огляд містить також декілька важливих висновків об’єднаної палати КГС ВС стосовно:
- неможливості визнання недійсним договору поставки в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- правової природи й підстав для справляння канального збору та збору за послуги служби регулювання руху суден;
- правової природи передбаченої договором плати за користування грошовими коштами та способу обчислення такої плати;
- розподілу витрат на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження.
Крім того, в огляді наведено, зокрема, висновки судових палат КГС ВС про:
- зарахування зустрічних однорідних вимог у зобов’язаннях, стороною яких є банк, щодо якого запроваджено процедуру тимчасової адміністрації чи ліквідації;
- застосування наслідків недійсності договору, укладеного за результатами аукціону з продажу майна банкрута, і порядку пред’явлення, розгляду та вирішення таких вимог у справі про банкрутство;
- заборону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за порушення виконання грошових зобов’язань суб’єктів господарювання – державних підприємств та/або господарських товариств, більше ніж 50 % акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі та стосовно яких ухвалено рішення про приватизацію і припинено провадження у справі про банкрутство;
- застосування ст. 42 КУзПБ та ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів, учинених боржником до введення в дію цього Кодексу.
