Членкиня Вищої ради правосуддя Оксана Блажівська взяла участь у засіданні круглого столу, присвяченого актуальним питанням господарського судочинства та обговоренню законодавчих ініціатив щодо скасування Господарського кодексу України. Захід відбувся у Верховному Суді.
У Верховній Раді України зареєстровано проєкт закону «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період», яким, серед іншого, пропонується Господарський кодекс України визнати таким, що втратив чинність.
Оксана Блажівська зауважила, що господарські суди мають позитивні показники роботи, наповнюють спеціальний фонд державного бюджету України через високі ставки судового збору. Приміром, за 2021 рік до спеціального фонду Державного бюджету України за розгляд справ господарськими судами надійшло 839,5 млн грн.
Слід зазначити, що протягом 2021-2022 років надійшло 582 скарги щодо суддів місцевих та апеляційних господарських судів, що є фактично невеликим відсотком, (усього надійшло до ВРП у 2021 році 10 044 дисциплінарні скарги; у 2022 році – 2 894 дисциплінарні скарги). При цьому переважна кількість дисциплінарних скарг за своїм змістом фактично підміняють апеляційні та касаційні скарги, які мають розглядатись судами вищих інстанцій, а не дисциплінарним органом.
За результатами розгляду у 2019 році дисциплінарні палати ВРП прийняли рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності 5 суддів місцевих та апеляційних господарських судів; у 2020 році – 4 суддів; за 2021 рік – 3 суддів.
«Вказане свідчить про високий рівень фаховості, ефективності та доброчесності, а відповідно і довіри до господарської юстиції», - підкреслила членкиня ВРП.
На думку Оксани Блажівської, рішення законодавчого органу має бути обґрунтованим та сприяти розвитку й притоку інвестицій в Україну. «Закони мають працювати на користь української економіки. До прикладу, можливо, слід було б уніфікувати Господарський кодекс та профільні закони, зробити його новітнім, взявши за взірець модель єдиного комерційного кодексу, яка існує у Сполучених Штатах Америки», - сказала вона.
При цьому, на переконання Оксани Блажівської, суддівська спільнота, особливо судді господарської юрисдикції, провідні науковці, представники адвокатури та бізнесу мають брати разом із законодавцем активну участь у визначенні вектору змін.
Членкиня ВРП звернула увагу, що в умовах недофінансування та постійної загрози, зумовленої військовою агресією, судді та апарати судів не зупиняють своєї роботи. Тож варто й надалі забезпечувати стабільні умови роботи. Адже якщо зупиниться судова система, зупиниться правова діяльність держави та буде неможливий захист прав та законних інтересів усіх суб’єктів. Держава має сприяти тому, щоб судова система відчувала повну незалежність та чітку правову визначеність.
Законодавчі зміни мають бути осучаснені та орієнтовані на новітні підходи до захисту також ІР-індустрії задля забезпечення притоку інвестицій в економіку України.
Окрім того, членкиня Вищої ради правосуддя звернула увагу на ту обставину, що наразі дуже гостро стоїть питання про необхідність віднесення судів України до категорії критичної інфраструктури задля їх захисту та збереження принципу безперервності відправлення правосуддя.
Додатково Оксана Блажівська зауважила про те, що відсутність встановлених нормативів фінансування судів державою не може бути підставою для довільного визначення його обсягів органами законодавчої або виконавчої влади, оскільки необхідні витрати з Державного бюджету України на суди не можуть скорочуватися до рівня, який не забезпечує вимог статті 130 Конституції України щодо фінансування судів.
Посприяти цьому може запровадження концептуально нового порядку розподілу судового збору, що зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, адже, як відомо, судовий збір є одним із джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів.
Необхідно розробити законопроект з метою запровадження нового механізму фінансування судової гілки влади в Україні, зокрема, шляхом удосконалення порядку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та механізму його розподілу між судовими установами, зокрема, на додаткові внутрішні потреби.
Потрібно на законодавчому рівні надати можливість усім місцевим та апеляційним судам всіх юрисдикцій самостійно розпоряджатися коштами, зарахованими на окремий рахунок суду у сталому відсотку від потреб суду.
