Станом на травень 2023 року в Україні здійснюють правосуддя 587 судів, водночас 87 - не працюють, зокрема, через активні бойові дії або розташування на тимчасово окупованих територіях. Крім того, ще 84 суди не здійснюють правосуддя з 2014 року через окупацію російськими військами АР Крим та деяких районів Донецької та Луганської областей. Мало того, залишаються вакантними понад дві тисячі посад суддів, і їхня кількість збільшується щодня. Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), відповідальна за добір суддів, відновила свою роботу лише у червні 2023 р. після майже 4 років “простою”.

Ці системні проблеми не можуть не впливати на строки розгляду справ. Очевидно, що нині вони суттєво збільшилися з об'єктивних причин. Водночас і до повномасштабного вторгнення ситуація була не надто позитивною. Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово виносив рішення проти України у справах стосовно порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме - права на справедливий суд у контексті надмірної тривалості судового розгляду справ.

Ще однією системною проблемою в цьому контексті є невиконання судових рішень. Так, справа ЄСПЛ Бурмич та інші проти України щодо надмірно тривалого виконання остаточних рішень суду стала вже класичним прикладом неефективності процесу виконання рішень. Така ситуація нівелює цінність судових рішень та є суттєвою перешкодою у забезпеченні права на справедливий суд.

За таких обставин поліпшити ситуацію, забезпечити доступ до правосуддя, водночас “розвантаживши” суди, могло би широке застосування практик альтернативного вирішення спорів, зокрема, і медіації.

● Розвиток медіації в Україні та правове підґрунтя її функціонування

В Україні медіація розвивається від початку Незалежності, тобто вже понад 30 років. Утім, лише восени 2021 року визначення медіації, її основні принципи та процедуру проведення, а також статус медіатора вдалося офіційно закріпити у Законі України “Про медіацію”.

Отже, профільний закон визначає медіацію як позасудову добровільну, конфіденційну та структуровану процедуру, під час якої сторони за допомогою одного або декількох медіаторів намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.

Іншими словами, медіація - це структурований процес перемовин між сторонами, що відбувається за допомогою особи, яка пройшла відповідну підготовку - медіатора. Добровільність процедури означає, що сторони можуть вступити у процедуру медіації чи завершити її з власного бажання і не можуть бути примушені до цього. Медіація є також конфіденційною процедурою. На відміну від принципу гласності судового процесу, медіація не передбачає розголошення інформації, яка стала відома під час підготовки до неї та її проведення. Передбачені і процедурні запобіжники збереженню конфіденційності. Наприклад, медіатор не може бути допитаний як свідок у справі щодо інформації, яка стала йому відома під час підготовки до процедури та проведення медіації, також він не може бути представником будь-якої сторони тощо. Відповідно, медіатор є нейтральним, незалежним і неупередженим.

Загалом же процедура медіації повністю орієнтована на сторін спору. Вони можуть обрати для себе зручний формат, розклад зустрічей, тривалість, теми для обговорення, місце та конкретного медіатора для допомоги у процесі врегулювання спору. Утім, чи не основна перевага - це те, що сторони безпосередньо відповідальні за пошук взаємно прийнятного рішення, що, своєю чергою, збільшує шанси його виконання. Так, за результатами медіації сторони укладають угоду, яка саме фіксує їхні домовленості. У разі її недосягнення, або ж неналежного виконання угоди - можуть звернутися до суду.

Варто зауважити, що медіація згадується не лише у вищезазначеному законі, а й у процесуальному законодавстві, зокрема, в Цивільному процесуальному кодексі. Так, наразі у ході підготовчого засідання суд також з’ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації. Якщо сторони виявляють таке бажання, тоді суд зобов'язаний зупинити провадження у справі за клопотанням сторін. При цьому процесуальне законодавство передбачає, що сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу.

Українське законодавство передбачає також і так званий фінансовий стимул сторін для примирення. Зокрема, якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації, то суд розглядає питання про повернення позивачу 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

● Конфлікти (спори), де медіація поширена: Україна та ЄС

Варто зауважити, що рівень частоти її використання обумовлений, серед іншого, сферою відносин, з яких виникає спір. Так, наприклад, медіація у сфері сімейних відносин і спорів, що пов'язані з дітьми, вважається більш ефективною з огляду на наявність вираженого емоційного складника та бажання уникнути надмірної травматизації. Медіація також популярна серед представників бізнесу, адже завдяки процедурі сторони можуть зберегти комерційні відносини, уникнути репутаційних втрат та досягти взаємовигідних домовленостей.

У результаті повномасштабного вторгнення РФ в Україну у нашому суспільстві збільшилась частка деяких категорій спорів. Серед них, наприклад, транскордонні сімейні спори, в яких обидві сторони - громадяни України. Передусім, медіація, зокрема і онлайн-медіація, видається доцільним способом вирішення таких категорій спорів. Також нині все більш актуальними стають спори, що пов'язані з військовою службою, мобілізацією тощо. У всіх цих сферах присутній високий рівень емоційної напруги. Для уникнення ескалацій, емоційного, психологічного навантаження на учасників конфлікту варто звернути увагу на медіацію як ефективну процедуру врегулювання конфліктів.

Також цікавими є дослідження щодо використання медіації у країнах Європи. Згідно з опитуванням, проведеним в 2020-2021 рр. у Бельгії, Італії та Франції, 75-85% справ, у ході яких застосовувалася процедура медіації, завершилися успіхом. При цьому у Європі поширеною категорією спорів, поряд із сімейними, є справи, що стосуються захисту прав споживачів. Так, для врегулювання подібних міжнародних спорів, що виникають на європейському ринку, на рівні Європейського Союзу було прийнято Директиву 2013/11/ЄС. Вона пропонує альтернативне вирішення спорів щодо споживачів. Крім того, під час пандемії COVID-19 великою популярністю користувалася медіація у справах щодо скасування та відшкодування вартості бронювання турів відпочинку у зв'язку з обмеженням туристичних подорожей. Цей приклад показує, так би мовити, адаптивність медіації, можливість пристосування процедури до нових категорій справ та її універсальність.

Слід зазначити, що в рамках інтеграції України в ЄС, законодавець повинен буде імплементувати в національне законодавство Директиву 2008/52/ЄС про окремі аспекти медіації у цивільних та господарських справах. Так, стаття 6 Директиви передбачає обов'язок держав-членів забезпечити можливість примусового виконання письмової угоди за результатами медіації за бажанням та згодою сторін.

● Перспективи розвитку: ефективна комунікація

Отож, як бачимо, процедура медіації має чимало переваг поряд із “традиційним” судовим форматом судового розгляду. Ця послуга - конфіденційна, економить час та витрати сторін, зберігає їхні взаємини та не накладає обмежень щодо можливого взаємовигідного рішення тощо.

Попри це, вона й досі залишається відносно маловідомою в українському суспільстві. Через це потрібний подальший імпульс у її розвитку - популяризація задля підвищення рівня розуміння процедури серед населення. Задля усунення цієї прогалини, Проєкт ЄС “Право-Justice” розробив комунікаційну стратегію медіації та планує представити її широкому загалу на початку вересня. Наступний крок - її імплементація для подальшого підвищення попиту на послугу в Україні.

Текст вперше опубліковано у постійному блозі Проєкту ЄС "Право-Justice" на LB.ua