Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. Водночас законодавство передбачає заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.
У разі смерті сторони виконавчого провадження виконавець має перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв’язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував вимоги законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв’язку зі смертю боржника.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду.
У 2015 році вироком суду із засудженого було стягнуто відшкодування майнової та моральної шкоди потерпілій. Державний виконавець ухвалив дві постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення грошових коштів, а згодом ще одну – про закінчення виконавчих проваджень у зв’язку зі смертю боржника. На той момент указане зобов’язання залишилося невиконаним.
З огляду на це потерпіла звернулася до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання вироку на його правонаступників – спадкоємців.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольнив указану заяву.
Передаючи справу на розгляд ВП ВС, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі ВС вважала, зокрема, що з 5 жовтня 2016 року з набранням чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні в разі смерті боржника не допускається, а відповідне виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII.
Водночас ВП ВС зазначила, що таке буквальне розуміння вказаних норм Закону № 1404-VIII є помилковим. Положення щодо закінчення виконавчого провадження в разі смерті боржника (п. 3 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII) слід розуміти так, що вони стосуються, серед іншого, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.
У спірних правовідносинах до складу спадщини входить, зокрема, обов’язок з відшкодування шкоди, що належав спадкодавцю за життя. Цей обов’язок не припинився внаслідок смерті боржника та продовжує існувати. Тож процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні в разі смерті боржника (фізичної особи) є цілком можливим.
Отже, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників.
Крім того, Велика Палата ВС звернула увагу на те, що оскільки зі смертю боржника його грошові зобов’язання включаються до складу спадщини, строки пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред’явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов’язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов’язаннями, а також припинення таких зобов’язань.
Обов’язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише в межах, передбачених ст. 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї немає обов’язку задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас, задовольняючи заяву про заміну у виконавчому провадженні боржника, який помер, його спадкоємцем, суд згідно із ч. 1 ст. 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Про смерть боржника заявниця дізналася лише 26 липня 2017 року, коли її представник отримав постанови про закінчення виконавчого провадження. Наприкінці грудня 2017 року, тобто в межах строку, визначеного ст. 1281 ЦК України, заявниця звернулася до суду із заявою про заміну боржника на його правонаступників (спадкоємців).
Постанова ВП ВС від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/114757808.
