Сьогодні, 6 вересня 2024 року, відбулося чергове засідання Пленуму Верховного Суду, під час якого судді ВС вирішили звернутися до Конституційного Суду України з двома конституційними поданнями, а також розглянули організаційні питання щодо обрання делегатів на ХХ з’їзд суддів України та затвердження складу Робочої групи для розроблення проєкту Комунікаційної політики Верховного Суду.
Перше конституційне подання стосується відповідності Конституції України п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Цей пункт передбачає один із випадків, у якому виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, а саме включення єдиного майнового комплексу боржника – державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника – господарського товариства до переліку об’єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Як акцентував доповідач із цього питання – суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Руслан Лідовець, обов’язковість виконання судового рішення – вагомий складник права особи на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та одна з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Основного Закону України.
На переконання Пленуму ВС, зазначена норма Закону України «Про виконавче провадження» суперечить Конституції України в аспекті права особи на доступ до суду в розумінні обов’язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, ухваленого проти держави та державних підприємств. Тому Пленум ВС постановив звернутися до Конституційного Суду України з поданням стосовно відповідності положень п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» приписам ст. 8, ч. 2 ст. 19, частин 1, 2 ст. 55, п. 9 ч. 2 ст. 129, частинам 1, 2 статті 129-1 Конституції України.
Пленум ВС також вирішив звернутися до КСУ з поданням щодо конституційності ч. 1 ст. 233 КЗпП України, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.
19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, серед іншого, внесено зміни до ст. 233 КЗпП України. До набрання чинності цим Законом КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому в разі пропущення такого строку на законодавчому рівні не передбачено можливості його поновлення.
Доповідаючи із цього питання, секретар Другої судової палати КЦС ВС Марина Червинська зауважила, що внаслідок внесення таких змін до КЗпП України законодавець знизив рівень доступу до суду осіб, які є суб’єктами звернення із заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати. Унаслідок цього допущено звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав працівників на звернення до суду з позовом про стягнення належної їм заробітної плати без обмеження будь-яким строком та обмеження їхнього права на судовий захист в обсязі, гарантованому ч. 1 ст. 55 Конституції України, чим знівельовано можливість ефективної реалізації права особи на судовий захист. З огляду на це Пленум ВС ухвалив рішення про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо відповідності положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України приписам ч. 3 ст. 22, ч. 7 ст. 43, ч. 1 ст. 55 Основного Закону України.
На порядку денному сьогоднішнього засідання Пленуму було і питання щодо конституційності приписів п. 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393. Це положення встановлює правила визначення складників грошового забезпечення і їх розмірів, які враховують при перерахунку пенсії. Пленум ВС дійшов висновку, що ухвалення Кабінетом Міністрів України вказаного Порядку узгоджується з вимогами статей 116, 117 Конституції України в системному зв’язку із ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України». Тому Пленум ВС вирішив відмовити у зверненні до КСУ із цим поданням.
Серед інших вирішених Пленумом питань – визначення делегатів на ХХ з’їзд суддів України, який відбудеться 18 вересня 2024 року. Ними обрано 12 суддів Верховного Суду: Василя Бородія, Станіслава Голубицького, Ігоря Дашутіна, Віталія Зуєва, Єгора Краснова, Василя Крата, Ірину Литвиненко, Тетяну Малашенкову, Віктора Остапука, Олесю Радишевську, Євгена Синельникова, Олександра Стародуба. Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко наголосив, що обрання делегатів на черговий з’їзд суддів України – значущий крок з огляду на важливість питань, які будуть розглядатися на зʼїзді, а саме обрання судді КСУ за квотою зʼїзду суддів України.
Заслухавши доповідь судді ВС у Касаційному адміністративному суді, координатора Робочої групи щодо комунікаційної стратегії та прозорості діяльності суду Андрія Жука, для розроблення проєкту Комунікаційної політики Верховного Суду Пленум ВС затвердив склад Робочої групи, до якого, крім суддів, обраних під час цього засідання Пленуму, включено раніше затверджену Робочу групу щодо комунікаційної стратегії та прозорості діяльності суду.
Окрім цього, сьогодні було затверджено бюджетний запит ВС на 2025 рік.
