Право на торговельну марку як об’єкт інтелектуальної власності може бути об’єктом спільного майна подружжя. Про відповідну позицію Верховного Суду розповів суддя ВС у Касаційному цивільному суді Ігор Гулейков на круглому столі «Цікаво про судову практику в IP-справах».
Ігор Гулейков зауважив, що до КЦС ВС на розгляд надходить порівняно небагато спорів щодо захисту прав інтелектуальної власності, однак кожен із них, з огляду на індивідуальні особливості, має в собі багато правових питань щодо правильності засування норм матеріального права, які є підґрунтям для перевірки сталих правових позицій суду касаційної інстанції та формування за потреби нових.
Нещодавно колегія суддів КЦС ВС розглядала справу № 752/7647/20 про застосування ч. 2 ст. 296 ЦК України. В ній передбачено, що використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за згодою такої особи. У справі йдеться про використання імені в телесеріалі. КЦС ВС направив цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Також недавно колегія суддів розглядала справу № 755/3412/22 про використання одним зі співавторів знаків для товарів і послуг без згоди іншого. Вирішувалося, в тому числі, і питання, чи може укладений одним із таких співавторів (співвласників ТМ) правочин бути нікчемним чи оспорюваним.
Детально Ігор Гулейков розповів про справу № 335/5841/19, яку суди розглядали неодноразово протягом тривалого часу. У ній зроблено важливі висновки для забезпечення єдності судової практики – одного з основних завдань ВС.
У цій справі чоловік позивався до дружини і дочки. Позивач вказував, що за період спільного подружнього життя були створені об’єкти інтелектуальної власності у виді торговельних марок та двох промислових зразків упаковок, ці об’єкти були зареєстровані на ім’я дружини. Згодом він дізнався, що вказані об’єкти зареєстровані вже на дочку. Позивач просив визнати недійсними договори відчуження майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки та промислові зразки. Отже, в цій справі виник спір про те, чи може бути ТМ об’єктом спільної сумісної власності подружжя.
Суд першої інстанції визнав недійсними договори відчуження спірних об’єктів, апеляційний суд погодився з такою позицією.
Дочка і дружина оскаржили ці рішення в касаційному суді, вказували, що суди попередніх інстанцій:
- не врахували, що спірні об’єкти права ІВ не є ні майном, ні майновим правом у розумінні ЦК України та СК України, а тому не можуть бути об’єктами спільної сумісної власності подружжя;
- не звернули уваги на те, що спірні об’єкти належали матері, оскільки реєстрація зазначених об’єктів здійснювалася за кошти від її діяльності як підприємця і використовувалися в її підприємницькій діяльності, (а) не в інтересах сім’ї.
Колегія суддів КЦС ВС звернула увагу на наявність різної судової практики касаційного суду щодо питання, яке порушувалося у справі, тому передала справу на розгляд Об’єднаної палати КЦС ВС.
ОП КЦС ВС встановила, що раніше ще Верховний Суд України у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 201/14163/13 зробив висновок, що майнові права на ТМ можуть бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя, тому питання відступу від такої правової позиції має розглядати Велика Палата Верховного Суду.
З огляду на такі висновки ОП КЦС ВС колегія суддів КЦС ВС передала справу на розгляд ВП ВС, оскільки вважала за необхідне відступити від правового висновку, викладеного в постанові ВСУ від 22 червня 2017 року у справі № 201/14163/13. Відповідна ухвала була мотивована тим, що майнове право на ТМ має лише та особа, яка зазначена у свідоцтві, виданому на виконання і на підставі Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Право на ТМ не може бути об’єктом спільного майна подружжя.
ВП ВС не знайшла підстав для відступу від висновку ВСУ та повернула справу до колегії суддів Першої судової палати КЦС ВС для продовження розгляду.
В останній постанові в цій справі колегія суддів Першої судової палати КЦС ВС дійшла висновку, що ТМ може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя, але направила справу на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували висновків ВП ВС, викладених у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, та не з’ясували питання про добросовісність контрагента за договором – набувача прав на об’єкти інтелектуальної власності, а саме дочки позивача.
За результатами розгляду цієї справи КЦС ВС зробив такі висновки:
- право на торговельну марку як об’єкт інтелектуальної власності може бути об’єктом спільного майна подружжя;
- якщо торговельні марки було зареєстровано на одного з членів подружжя, цю реєстрацію проведено під час здійснення підприємницької діяльності, у якій особисту участь своєю працею брали обоє з подружжя і взагалі цю підприємницьку діяльність вони розпочали та здійснювали за спільні кошти, то спірні торговельні марки є спільною сумісною власністю подружжя;
- під час розгляду спорів про недійсність договору у зв’язку з ненаданням одним із подружжя згоди на відчуження спільного майна з’ясуванню судами підлягає питання, чи був добросовісним набувач такого майна (контрагент за договором).
Презентація Ігоря Гулейкова – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2024/Prezent_IP_sporu.pdf.
Захід організував Комітет Асоціації правників України з інтелектуальної власності.
