Розлучення може суттєво вплинути на подальші стосунки батьків та дітей. Так, під час виконання судового рішення про встановлення побачень з дитиною інколи має місце категоричне небажання одного з подружжя сприяти спілкуванню дитини з батьком/матір’ю.
Як забезпечується право кожного з батьків на спілкування з дитиною, коли шлюбні відносини припинено?
Шлюб не є фактором, котрий впливає на появу та припинення батьківських прав і обов’язків. Сімейний кодекс України гарантує особі, яка проживає окремо від дитини можливість спілкуватися та брати участь у її вихованні. Попри стосунки між собою, батьки зобов’язані докладати максимум спільних зусиль для забезпечення повноцінного піклування про гармонійний розвиток дитини.
Разом з тим, батьки також мають змогу в письмовому вигляді погодити всі спірні моменти, котрі заважають нормальному розвитку взаємовідносин між ними та чадом. За невиконання такої угоди передбачена відповідальність у вигляді сплати матеріальної та/або моральної шкоди.
Якщо взаєморозуміння не вдалося досягти, то за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо. До уваги беруться умови життя батьків, їхнє ставлення до дитини тощо.
Що робити, коли процес спілкування з дитиною саботується другим із батьків?
Той із батьків, кому створюють перешкоди у зустрічах з дитиною, має право звернутися до суду з позовом про їх усунення. У рішенні будуть визначені способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги:
- ставлення батьків до виконання своїх обов’язків;
- особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини;
- стан здоров’я дитини;
- стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами тощо.
Варто зазначити: якщо особа, з якою проживає дитина, ухиляється від виконання судового рішення, суд має право за зверненням іншого з батьків, який мешкає окремо, змінити місце проживання дитини на користь нього.
Як захистити своє право на побачення з дитиною?
У разі ігнорування одним із батьків судового рішення про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, інший, на користь кого воно винесене, має право звернутися до державної виконавчої служби. Органи юстиції, у свою чергу, здійснюють контроль за діями боржника під час побачень дитини зі стягувачем.
У встановлені судом (або державним виконавцем) час і місці, правники проводять перевірку реальної можливості того із батьків, котрий проживає окремо, спілкуватися з дитиною.
Невиконання боржником без поважних причин судового рішення є підставою для складення виконавцем акту та винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У постанові фахівців юстиції також зазначаються вимога виконувати рішення та попередження боржнику про кримінальну відповідальність.
У разі повторно вчиненого правопорушення державні виконавці посилюють правові санкції:
- сума штрафу подвоюється;
- надсилається повідомлення до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення;
- тимчасово обмежується право на виїзд за межі України та керування транспортними засобами тощо.
Щоб державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, поведінка боржника має змінитися на правослухняну. Якщо він у майбутньому буде перешкоджати побаченням з дитиною, то стягувачу необхідно буде знову звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У результаті до боржника повторно застосують санкції, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, забезпечення реалізації права батьків на побачення з дитиною після розлучення є важливим елементом гарантій захисту інтересів дитини. Незалежно від особистих конфліктів між батьками, закон вимагає виконання судових рішень та захищає право дитини на спілкування з обома батьками. За систематичне порушення встановленого порядку побачень передбачено дієві правові механізми впливу, включно з адміністративними та кримінальними санкціями. Такий підхід сприяє не лише відновленню справедливості, а й формуванню відповідального батьківства, що, у свою чергу, позитивно впливає на психологічний стан та розвиток дитини.
