Різне громадянство, відстань та особливості правових систем – не повний перелік нюансів, з якими можуть зіштовхнутися люди під час встановлення батьківства на міжнародному рівні. Проте дане питання має правове врегулювання, котре дозволяє задовольнити запити осіб.
У разі наявності з іноземною державою двостороннього договору, який містить положення про юрисдикцію та право, що застосовується, при встановленні чи оспорюванні батьківства, спір буде вирішуватися відповідно до такої угоди. За її відсутності засовуються норми Закону України «Про міжнародне приватне право». Відповідно до його положень встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження, тобто законодавство тієї держави, громадянином якої вона є. Суди України мають право розглядати справи подібного характеру, але за умови, що позивач має місце проживання в Україні.
За наявності міжнародного договору або за принципом взаємності у відносинах, в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин. Щоб розпочати цей процес необхідно подати клопотання до українського суду або також можна й до іноземного, який розглянув справу і ухвалив рішення у першій інстанції та надіслав іноземне клопотання на розгляд компетентного суду України через Мін’юст (якщо це передбачено міжнародним договором).
Варто зазначити, що клопотання має доповнюватися певним переліком документів, котрий визначений міжнародним договором або Цивільним процесуальним кодексом України у разі відсутності угоди між державами.
Який саме суд України отримає від Мін’юсту документи, необхідні для виконання рішення іноземного суду, залежатиме від місця проживання або місцезнаходження боржника чи його майна. Розгляд іноземного клопотання здійснюється згідно з Цивільним процесуальним кодексом України.
Разом з тим, рішення українського суду про встановлення батьківства може набувати юридичної сили і за межами України – на території іноземної держави. Процедуру подання відповідного звернення та перелік документів, необхідних для його розгляду, визначає законодавство тієї країни, де планується визнання рішення.
