Законом України «Про освіту» (п. 3 ст. 57) передбачено, що педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в таких населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до законодавства забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

На початку 2023 року мешканка м. Вижниця, яка є сільським педагогом на пенсії, звернулася до Головного управління ПФУ в Чернівецькій області із заявою про надання їй пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу. Вона також подала декларацію про доходи сім`ї пільговика та інформацію про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Заява була задоволена - їй нарахували та виплатили житлову субсидію в розмірі 12675,55 грн.

Згодом з’ясувалося, що пільга жінці була нарахована помилково, оскільки вона проживає не в сільській місцевості, а в місті, що виключало її право на отримання цієї допомоги.

Пенсійний фонд звернувся до Вижницького районного суду Чернівецької області з позовом про стягнення з відповідачки надміру перерахованої та виплаченої суми пільг на житлово-комунальні послуги.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій стверджував, що відповідачка нібито не повідомила про обставини, які вплинули на отримання такої пільги.

Просив скасувати рішення суду І інстанції та ухвалити нове – про стягнення з неї зайво виплачених бюджетних коштів.

Колегія суддів Чернівецького апеляційного суду переглянула матеріали справи та залишила рішення суду без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії, якщо не доведено, що виплата здійснена добровільно, але внаслідок рахункової помилки або недобросовісності з боку отримувача.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції зазначив, що подаючи заяву та декларацію, відповідачка вказала свою адресу проживання.

Це мало потягнути за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні такої заяви та не призначення пільг.

Таким чином, саме позивач допустив порушення чинного законодавства й безпідставно призначив державну соціальну допомогу.

Відповідачка, у свою чергу, мала підстави вважати отримані кошти юридично обґрунтованими, саме тому вона повторно зверталася з заявою про призначення пільги, проте після виявлення помилки їй уже було відмовлено.

Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції та зазначила у своїй постанові, що позивач, на якого покладається тягар доказування, не надав доказів, які б підтвердили факт зловживання чи недобросовісності з боку відповідачки при подачі заяви про призначення субсидії, внаслідок чого їй була надміру виплачена субсидія, тому визначена до стягнення позивачем сума поверненню не підлягає, що свідчить про законність рішення суду першої інстанції.

Грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги надані позивачем відповідачці добровільно та на підставі необхідних для цього документів, тому підстави для стягнення з відповідача надмірно отриманих коштів відсутні.

Постанова Чернівецького апеляційного суду за посиланням.