Приватне підприємство звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України в особі Постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, який відмовив у задоволенні скарги позивача щодо його незгоди з результатами конкурсу, де переможцем визнано іншого учасника, з яким замовник (державне підприємство) вже уклав договір поставки.

Позивач просив, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення колегії АМКУ, зобов’язати відповідача розглянути його (позивача) скаргу.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили частково. Оскаржуючи ці рішення, АМКУ на обґрунтування касаційної скарги, зокрема, зауважив, що нормами чинного законодавства йому не надано повноважень на розгляд скарг щодо процедури закупівель, за результатами яких вже укладено договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду частково задовольнив касаційну скаргу АМКУ. Закрив провадження у справі, визнавши помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд вказав, що відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про здійснення державних закупівель» встановлено, що скарги подаються до органу оскарження не пізніше 10 днів з дня, коли суб’єкт оскарження дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав чи законних інтересів прийнятим рішенням, дією чи бездіяльністю замовника, генерального замовника, але до дня укладення договору про закупівлю.

Також Верховний Суд роз’яснив, що сама собою участь у спорі суб’єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, тобто зміст, і характер спору.

Суд зазначив, що як вимоги ГПК України, так і положення КАС України передбачають розгляд окремих категорій справ за участю органу державної влади – АМКУ поза межами адміністративного судочинства.

З огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та враховуючи суб’єктний склад учасників справи, колегія дійшла висновку, що цей позов спрямований на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не публічно-правових, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду послалася на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 918/843/17, в якій, зокрема, зазначено, що спори стосовно оскарження рішень чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру належать до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично стосується майнових інтересів переможця торгів.

Постанова Верховного Суду від 7 травня 2020 року у справі № 826/10147/18 (адміністративне провадження № К/9901/24008/19) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89111273.

За повідомленням прес-служби суду