Під час вебінару «Висновки Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційності спорів», організованого Асоціацією правників України спільно з Верховним Судом, Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич детально розповів про сучасні підходи до визначення судової юрисдикції, запроваджені Великою Палатою ВC.
Спікер наголосив на тому, що питання судової юрисдикції є ключовим для забезпечення доступу до правосуддя, що випливає, зокрема, з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Він акцентував, що суд, уповноважений розглядати спір, має бути «встановлений законом», і нагадав про позицію ЄСПЛ у справі Zand v. Austria, відповідно до якої архітектура судової системи держави має бути визначеною та зрозумілою.
У цьому контексті доповідач зосередився на національному регламентуванні розмежування юрисдикції суду, зокрема проаналізував процесуальне законодавство щодо різних категорій справ, які розглядаються судами відповідної юрисдикції.
Віталій Уркевич нагадав, що судова юрисдикція — це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію між різними видами судочинства. Основним критерієм визначення юрисдикції є характер спірних матеріальних правовідносин. Допоміжними критеріями залишаються предмет спору, суб’єктний склад правовідносин. Інколи юрисдикційність прямо визначена в законі.
Зокрема, Секретар ВП ВС звернув увагу на приклади, коли законодавець чітко визначає юрисдикцію. Так, відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимога про відшкодування шкоди підлягає розгляду адміністративним судом, якщо вона заявлена разом із вимогою про визнання дій чи бездіяльності владного органу протиправними. Водночас якщо така вимога пред’являється окремо, справа належить до повноважень суду цивільної чи господарської юрисдикції.
Щодо ролі Великої Палати ВС Віталій Уркевич акцентував, що на розгляд ВП ВС передаються справи, зокрема, у разі порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції. Доповідач розповів про особливості розгляду таких спорів, наголосивши, що ВП ВС формує правові позиції, що мають враховуватися судами, а тому суди нижчих інстанцій мають право зупиняти провадження у справі до отримання правового висновку Верховного Суду.
Спікер докладно зупинився на правових висновках, які стосуються юрисдикційності спорів щодо отримання земель для створення фермерського господарства, державної реєстрації права оренди, «подвійної оренди» тощо. Так, відповідно до практики ВП ВС спори про оскарження дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є публічно-правовими, а спори після затвердження проєкту та прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду — приватноправовими. Важливим орієнтиром у таких спорах є суб’єктний склад і зміст спірних правовідносин.
У контексті відмежування корпоративних спорів, які вирішуються господарськими судами, від інших (наприклад, щодо спадкування частки у статутному капіталі), які розглядаються цивільними судами, Віталій Уркевич наголосив, що природа спору характеризується його впливом на структуру статутного капіталу, відносини управління товариством.
Також спікер зупинився на розмежуванні спорів у трудових і публічно-службових відносинах. Він зазначив, що трудові спори за участю працівників державних і комунальних установ, які не мають статусу держслужбовців (наприклад, вчителі, директори шкіл, працівники патронатної служби), підлягають розгляду цивільними судами.
Детально зупинився доповідач і на актуальній проблематиці щодо юрисдикційності спорів, пов’язаних із запровадженням воєнного стану. Він навів правові висновки ВС щодо встановлення в судовому порядку фактів смерті на території, де ведуться бойові дії; народження на тимчасово окупованій території; одноосібного виховання дитини; проживання з військовослужбовцем — усі ці справи розглядаються в порядку цивільного судочинства. Також було акцентовано, що ВС визначив, що спори про примусове відчуження майна на потреби оборони є приватно-правовими.
Стосовно спорів, які не підлягають судовому розгляду, Секретар ВП ВС зауважив, що не всі акти або дії підлягають оскарженню в суді. Ідеться, зокрема, про такі службові акти, як довідки, акти перевірок тощо, а також про спори між державними органами, які не містять юридичного протистояння.
У фінальній частині виступу Віталій Уркевич звернув увагу на процесуальні наслідки порушення судами правил предметної чи суб’єктної юрисдикції. Він пояснив, що суд апеляційної чи касаційної інстанції в разі закриття провадження у справі через її неналежність до відповідної юрисдикції зобов’язаний роз’яснити позивачу, до якого суду слід звертатися, а також за клопотанням позивача передати справу до суду належної юрисдикції.
Підсумовуючи, Секретар Великої Палати ВС акцентував, що Верховний Суд прагне сформувати практику, яка б дала змогу в максимально зрозумілий спосіб розмежовувати юрисдикцію та запобігати дублюванню розгляду того самого спору різними судами.
Із презентацією Віталія Уркевича можна ознайомитися за посиланням – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Jurisdkc_sporiv_prakt_VS.pdf.
