Суверенні держави є рівними в міжнародно-правовій площині. Юрисдикційний імунітет держав закріплений, зокрема, у Європейській конвенції про імунітет держав 1972 року, Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року. Поняття «судовий імунітет» зафіксоване і в українському законодавстві: у Законі України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що без згоди компетентних органів іноземної держави її не можна залучати до судового процесу в національному суді. Проте після початку збройної агресії росії у 2014 році та розв’язання нею повномасштабної війни проти України у 2022-му питання судового імунітету держав набуло особливої гостроти.
На цьому наголосив Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич на заході «Міжнародний арбітраж: правова зброя проти агресії рф».
За словами Секретаря Великої Палати ВС, Верховний Суд не міг не відреагувати на проблеми, пов’язані з необхідністю подолання судового імунітету рф. Він зауважив, що в декількох постановах викладено правову позицію ВС щодо судового імунітету у справах, відповідачем у яких є держава-агресор.
Так, у постановах Касаційного цивільного суду у складі ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 і від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц ідеться про можливість незастосування судового імунітету рф. ВС сформулював висновок про те, що у справах, відповідачем у яких є країна-агресор, національні суди мають право ігнорувати імунітет такої держави та розглядати справи, зокрема, про відшкодування шкоди, яка була завдана фізичній особі в результаті збройної агресії. Тобто якщо країна є державою-агресором, не поважає суверенітет іншої держави, грубо порушує взяті на себе міжнародні зобов’язання, то національні суди теж мають не зважати на її судовий імунітет.
Також у цих постановах наведено низку критеріїв, за яких на рф не поширюється судовий імунітет, як-от:
- предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої фізичним особам – громадянам України внаслідок смерті іншого громадянина України;
- місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна;
- шкода була спричинена агентами рф, які порушили принципи та цілі, закріплені в Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави Україна;
- вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення міжнародних зобов’язань;
- за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб’єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України.
«Водночас розгляд таких справ на національному рівні супроводжується багатьма складнощами. Так, судовий розгляд відбувається за відсутності сторони відповідача, внаслідок чого виникає питання дотримання принципу змагальності сторін. Також дотепер не напрацьований механізм повідомлення відповідача про розгляд справи. Верховний Суд поки що не висловлювався щодо цих питань, адже касаційні скарги на рішення судів попередніх інстанцій про стягнення збитків не надходили», – пояснив Віталій Уркевич і додав, що рішеннями національних судів щодо стягнення з держави-агресора збитків встановлюються важливі обставини, які можуть бути враховані при формуванні міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією рф проти України.
Захід організував Інститут економіко-правових досліджень імені В. К. Мамутова НАН України.
