Секретар Пленуму Верховного Суду, секретар Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі ВС Дмитро Луспеник і суддя ВС у КЦС Наталія Сакара взяли участь у дискусійній панелі «Гарантії права на справедливий суд: практика ЄСПЛ та національний контекст» IX Харківського міжнародного юридичного форуму, що проходить 22–26 вересня 2025 року на базі Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Дмитро Луспеник виступив із доповіддю на тему «Цивільне судочинство в умовах воєнного стану».
Доповідач зазначив, що повномасштабний напад росії на Україну застав вітчизняну судову систему в найскладніший час, коли не працювали ВРП і ВККС України, «Електронний суд» працював декларативно, в умовах недостатнього фінансування судової системи, нестачі суддів на місцях тощо. При цьому алгоритму дій суддів, працівників апаратів судів, голів суду не було.
Проте війна, як би дивно це не звучало, згуртувала судову систему, змусила суддів працювати по-іншому. І загальновизнано (не лише суддівською спільнотою), що судовій системі вдалося втримати ситуацію стабільною, відправляти правосуддя відповідно до високих стандартів, вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ щодо доступу до правосуддя, яке передбачає, що особа повинна мати реальну можливість звернутися до суду, вирішити своє питання, бути повідомленою про результати розгляду справи та отримати виконання рішення суду. За Конституцією України право на судовий захист є абсолютним і не може бути обмежене навіть під час війни. Це покладало на суди обов’язок забезпечити його за будь-яких умов.
У своїй доповіді Дмитро Луспеник зупинився на тому, як суди здійснювали правосуддя, коли звичні норми процесуального права довелося застосовувати до незвичних реалій, за відсутності спеціального процесуального законодавства. При цьому, окрім безпекових ризиків, роботу судової системи суттєво ускладнювала проблема з кадровим забезпеченням з огляду на зростання навантаження на суди та на новий спектр категорій справ.
Суддя розповів про застосування норм процесуального права під час здійснення правосуддя в умовах війни і ту роль ВС, яка змогла забезпечити єдність судової практики з цих питань. В доповіді йшлося і про законодавчі зміни, які значно допомогли з відправленням правосуддя. Окремо Дмитро Луспеник зупинився на цифровій трансформації у ВС і новому виклику для судової системи – гарантуванні кібербезпеки судової системи, а також приділив увагу такому правовому явищу, як межі суддівського активізму, відповівши на запитання щодо цих проблем.
Презентація Дмитра Луспеника – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Civ_sydoch_viina_2025.pdf
Наталія Сакара проаналізувала сучасну практику Верховного Суду, пов'язану з інститутом позовів на захист прав невизначеного кола осіб. Перш за все доповідачка озвучила потенційні перешкоди в реалізації права на доступ до правосуддя. На її думку, це:
- юрисдикційні обмеження (коли розгляд певних категорій справ виключається з компетенції певного суду);
- суб'єктивні обмеження (встановлення вимог до цивільної процесуальної правосуб'єктності осіб, які звертаються до суду);
- часові обмеження (імперативне визначення строку, протягом якого особа може звернутися до суду, що само по собі не виключає можливості його поновлення у випадку пропуску з поважної причини);
- процедурні обмеження (закріплення на законодавчому рівні правил, що регулюють порядок звернення до суду);
- фінансові обмеження (обов'язок сплачувати судовий збір та нести інші судові витрати).
Наталія Сакара констатувала, що чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості розгляду позовів на захист прав невизначеного кола осіб, водночас деякі норми матеріального права допускають їх пред’явлення, внаслідок чого суди розглядають такі справи.
Презентація Наталії Сакари – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Zahust_prava_nevizn_kola_osib.pdf
