Про розгляд справ щодо відшкодування шкоди, завданої воєнними діями, воєнні злочини та особливості кримінального провадження в умовах особливого періоду воєнного стану говорили судді Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак та Ольга Булейко під час юридичного форуму «Юридичні новели та актуальні питання юриспруденції під час дії воєнного стану».
Ольга Ступак виступила з доповіддю на тему «Особливості розгляду справ про відшкодування шкоди, завданої воєнними діями».
Суддя зауважила, що з 2014 року, після анексії АР Крим та тимчасової окупації частини Донецької та Луганської областей, правова система зіткнулася з проблемою щодо вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої війною. Водночас ні ЦК України, ні інші нормативні акти не містили норм, які б давали можливість вирішувати ці справи чи регулювали питання відшкодування шкоди, завданої війною. Тому перед судами постала непроста правова проблема. Починаючи з 2014 року такі позови з’явилися в судах першої інстанції. Позовні вимоги були пред’явлені до держави Україна. Але з початком повномасштабного вторгнення рф вектор вимог постраждалих осіб змінився і позови почали пред’являти вже до країни-агресора. І тут постало питання щодо можливості подолання юрисдикційного імунітету країни-агресора, яка порушує всі міжнародні зобов’язання.
Доповідачка звернула увагу на постанову від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, у якій КЦС ВС указав, що українські суди можуть вирішувати спори за позовами громадян України до рф про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії. Була сформульована позиція про так званий деліктний виняток. У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц КЦС ВС повторив свою правову позицію про відсутність у рф судового імунітету, навівши додаткові аргументи. Суд обґрунтував у цій справі «деліктний виняток» щодо обмеження судового імунітету рф. Концепція захисту засадничих прав людини переважає над концепцією юрисдикційного імунітету іноземної держави.
«Ці висновки – досягнення національної судової системи, оскільки в історії немає прикладів, коли питання про відшкодування шкоди розглядаються станом на момент, коли триває агресія іншої країни», – підкреслила Ольга Ступак.
Говорячи про розмір компенсацій, суддя зауважила, що в судовій практиці наразі відсутній єдиний підхід до вирішення питання про можливість компенсації шкоди в цій категорії спорів. Вона навела деякі постанови, якими присуджено компенсацію, і постанови, якими відмовлено в її присудженні через недоведеність права власності на майно або факт його руйнування чи пошкодження. Як правило, у випадках відмов ідеться про майно, розміщене на окупованих територіях.
Ольга Булейко виступила з доповіддю щодо воєнних злочинів та особливостей кримінального провадження в умовах воєнного стану. Вона акцентувала, що ст. 615 КПК України регулює розгляд кримінальних проваджень і досудове розслідування в період воєнного стану на території України. Нині в Україні більшість справ про воєнні злочини розглядаються за процедурою inabsentia. Кількість розглянутих кримінальних проваджень у судах апеляційної та касаційної інстанцій невелика порівняно із зареєстрованою кількістю злочинів цієї категорії.
За словами доповідачки, є певні проблеми належного повідомлення особи про те, що стосовно неї держава проводить розслідування, але порядок і процедуру ознайомлення з усіма процесуальними діями виписано в КПК України.
Також Ольга Булейко навела постанову Великої Палати ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 415/2182/20. У ній зазначено, що діяння, визначені у ст. 437 КК України, здатні вчиняти особи, які в силу службових повноважень або фактичного суспільного становища спроможні здійснювати ефективний контроль за політичними чи воєнними діями або керувати ними та/або істотно впливати на політичні, військові, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси у власній державі чи за її межами, та/або керувати конкретними напрямами політичних або воєнних дій. ВП ВС зауважила, що вчинені в умовах збройного конфлікту дії, що охоплюються заборонами, установленими нормами міжнародного гуманітарного права, і становлять їх серйозне порушення, кваліфікуються лише за ст. 438 КК України та додаткової правової оцінки за іншими статтями цього Кодексу не потребують.
Ольга Булейко нагадала, що Україна ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду. Змін зазнали і КК України та КПК України. Зокрема, КК України доповнено ст. 33-1, яка стосується поняття командної відповідальності, ст. 442-1, що передбачає відповідальність за злочини проти людяності, введено таке поняття, як «командна відповідальність».
Захід організований ВНЗ «Національна академія управління».
