Дніпровська міська рада оскаржила до касаційного суду рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження в справі, мотивуючи своє рішення тим, що міськрада не наділена повноваженнями звертатися до адміністративного суду з позовом у відповідних правовідносинах.
Суть спору полягає в тому, що Дніпровська міськрада оскаржила до суду дії обласного Головного управління Держгеокадастру, яке надало витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, де показники сукупного коефіцієнта Км3 є нижчими, ніж ті, що містилися в попередніх витягах, виданих орендарям цих ділянок. Позивач наголошує, що заниження в оскаржуваних витягах коефіцієнта Км3 впливає на кінцевий результат розрахунку нормативної грошової оцінки ділянок, що суттєво впливає на орендну плату. Недоотримання коштів місцевим бюджетом від користування землею порушує визначальні потреби суспільства, територіальної громади м. Дніпра.
Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що за загальним правилом один суб’єкт владних повноважень не може звертатися з позовом до іншого суб’єкта владних повноважень, за винятком компетенційних спорів. Спір не належить до компетенційних, оскільки в цьому випадку не йдеться про розмежування компетенції між сторонами. Окрім того, суди зазначили, що цей спір взагалі не може розглядатися в судах.
Верховний Суд скасував ці рішення та направив справу до окружного адміністративного суду для продовження розгляду, вказавши, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що міська рада не має права на звернення до суду із цим позовом і що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів КАС ВС роз’яснила, що в цьому спорі позивач діяв не як суб’єкт владних повноважень (у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України), звернення якого до адміністративного суду визначено чіткими умовами, а як сторона договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі ЗК України та Закону України «Про оренду землі». За цих спірних правовідносин міська рада, звертаючись із позовом до суду про захист своїх прав, виступає як юридична особа (сторона земельних правовідносин) від імені територіальної громади. Отже, в цьому випадку не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 5 КАС України (про право на звернення до суду та способи судового захисту).
Крім цього, КАС ВС звернув увагу, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому критеріїв, які притаманні саме адміністративній юрисдикції: між учасниками справи виникли публічно-правові відносини; у спірних правовідносинах присутній суб’єкт владних повноважень; дії вчинені суб’єктом владних повноважень; суб’єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування; спірні правовідносини врегульовані адміністративним законодавством.
Суд дійшов висновку, що дії відповідача мали вплив на Дніпровську міську раду як на юридичну особу – сторону договору оренди земельної ділянки і що, відповідно, така особа має право на звернення саме до адміністративного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, згідно з яким юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Постанова Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 160/11892/20 (адміністративне провадження № К/9901/26339/21).
