Наявність відомостей щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
У разі подання такої інформації до суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені ч. 3 ст. 56 ГПК України, – статутом, положенням, трудовим договором (контрактом), відсутні, оскільки суд може покладатися на відомості з Єдиного державного реєстру як на достовірні.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду.
Фермерське господарство оскаржило до апеляційного суду рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позову ФГ до держави про стягнення моральної шкоди.
Апеляційний суд відкрив провадження та двічі зобов’язував особу, яка підписала апеляційну скаргу від імені ФГ, надати до суду статут, положення чи трудовий договір, які б підтверджували її участь у справі за правилами самопредставництва юридичної особи.
У зв’язку з невиконанням зазначених вимог апеляційний суд закрив апеляційне провадження.
Велика Палата ВС вказала на те, що формулювання ч. 3 ст. 56 ГПК України дає змогу зробити висновок про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що, окрім керівника і члена виконавчого органу, такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус. При цьому процесуальний закон не містить вичерпного переліку документів, якими для суду можуть бути підтверджені повноваження особи, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва. Вочевидь, це можуть бути й документи, вказані в ч. 3 ст. 56 ГПК України, зокрема статут, положення, трудовий договір (контракт).
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
З огляду на викладене ВП ВС дійшла висновку, що в разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Втім, поза увагою апеляційного суду залишилася наявна в матеріалах справи роздруківка з Єдиного державного реєстру інформації щодо ФГ як юридичної особи, за якою підписант апеляційної скарги зазначений як особа, уповноважена вчиняти дії від імені цієї юридичної особи.
Отже, в матеріалах справи містилося належне та достатнє підтвердження наявності у скаржника повноважень вчиняти дії від імені ФГ на засадах самопредставництва.
Постанова ВП ВС від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 (провадження № 12-30гс24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/123466967.
