Заочний розгляд судової справи є особливою процесуальною формою, яка дозволяє суду вирішити цивільну справу за відсутності відповідача, якщо він був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з’явився до суду, не повідомив про поважні причини неявки, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого порядку розгляду справи. Такі умови прямо визначені статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України.
У цивільному процесі заочний розгляд не означає автоматичного задоволення позову. Суд ухвалює заочне рішення лише на підставі наявних у справі доказів, перевіряючи їх належність, допустимість, достовірність і достатність. Тобто навіть за відсутності відповідача суд зобов’язаний встановити фактичні обставини справи та надати правову оцінку заявленим вимогам.
Особливість заочного рішення полягає у спеціальному порядку його перегляду. Насамперед таке рішення може бути переглянуте тим самим судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Відповідно до статті 284 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення не було вручено учаснику справи у день проголошення, строк може бути поновлений за умови подання заяви протягом двадцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд першої інстанції може залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення такої заяви без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення відповідної ухвали, що передбачено ч. 4 ст. 287 ЦПК України.
Окремо слід розмежовувати заочний розгляд у цивільних справах і спеціальне судове провадження у кримінальних справах, відоме як in absentia. Це різні правові процедури. У кримінальному процесі судовий розгляд за відсутності обвинуваченого допускається лише у спеціально визначених законом випадках, зокрема щодо злочинів, передбачених частиною другою статті 297-1 КПК України, якщо обвинувачений переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави-агресора або оголошений у міжнародний розшук. Такі положення закріплені у статті 323 КПК України.
Особливого значення процедура in absentia набула в умовах збройної агресії проти України, коли частина обвинувачених перебуває на тимчасово окупованих територіях або за межами України та ухиляється від явки до суду. Водночас така процедура не звільняє суд від обов’язку забезпечити право особи на захист. КПК України передбачає обов’язкову участь захисника у провадженнях щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження.
Отже, заочний розгляд у цивільних справах та спеціальне судове провадження у кримінальних справах мають спільну зовнішню ознаку — розгляд справи за відсутності однієї зі сторін або обвинуваченого. Однак за своєю правовою природою, підставами застосування та процесуальними наслідками це різні інститути. Завдання апеляційного суду у таких справах полягає у перевірці законності й обґрунтованості судових рішень, а також у забезпеченні балансу між ефективністю правосуддя та дотриманням фундаментальних процесуальних прав учасників справи.
