ЦПК України не передбачає такої форми участі прокурора в цивільному судочинстві, як подача заяви про перегляд заочного рішення. Апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах держави в особі відповідача має відбуватися без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення до суду, що ухвалив таке рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
У цій справі позивач звернувся з позовом до РДА, ГУ Держгеокадастру та селищної ради про визнання права на земельну частку (пай).
Суд першої інстанції заочним рішенням задовольнив позов і визнав за позивачем право на отримання земельної частки (паю).
Керівник окружної прокуратури в інтересах держави в особі селищної ради подав апеляційну скаргу на заочне рішення міськрайонного суду.
Апеляційний суд повернув скаргу прокурору як передчасно подану, посилаючись на те, що прокурор в інтересах держави в особі відповідача – селищної ради не звертався із заявою про перегляд заочного рішення суду.
ОП КЦС ВС скасувала ухвалу апеляційного суду, направила справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, зробивши такі висновки про застосування норм права.
Участь прокурора в судовому процесі повинна бути виправданою і лише з підстав, передбачених законом.
Представництво прокурором інтересів держави в цивільному судочинстві слід відрізняти від інституту представництва, тому прокурор не може розглядатися як представник у контексті ситуації, яка описана в запиті, а виступає самостійним суб’єктом і діє на підставі ст. 131-1 Конституції України та статей 56–57 ЦПК України.
У межах підстави участі прокурора в некримінальних провадженнях необхідно розрізняти дві складові: об’єктивну складову, що полягає в наявності порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави, і суб’єктну складову, що передбачає відсутність суб’єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов.
У визначених законом випадках прокурор може за своєю ініціативою в інтересах держави в інтересах відповідача вступити у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, зокрема, після ухвалення рішення судом першої інстанції.
ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу може подати відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, лише за письмовою заявою відповідача, і це є лише його персоніфікованим правом.
Саме бездіяльність відповідача (неподання відзиву, неявка в судове засідання, неподання заяви про перегляд заочного рішення) і свідчить у своїй сукупності про бездіяльність органу державної влади, на який законом покладено обов’язок представлення інтересів держави у відповідних правовідносинах, що становить собою суб’єктивну складову підстави участі прокурора в цивільному судочинстві. З огляду на зазначене прокурор не зобов’язаний подавати в цьому разі заяву про перегляд заочного рішення, однак він наділений правом апеляційного оскарження.
ЦПК України не передбачає такої форми участі прокурора в цивільному судочинстві, як подача заяви про перегляд заочного рішення. Апеляційне оскарження заочного рішення прокурором в інтересах держави в особі відповідача має відбуватися без попереднього подання заяви про перегляд заочного рішення до суду, що ухвалив таке рішення.
Отже, апеляційний суд зробив помилковий висновок про повернення апеляційної скарги.
Постанова Верховного Суду від 3 червня 2024 року у справі № 183/8338/21 (провадження № 61-198сво24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/119559285.
