Для призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцю або особі, звільненій з військової служби, вирішальне значення має не будь-який факт встановлення інвалідності як такий, а саме той факт, який прямо пов’язаний із виконанням обов’язків військової служби чи захистом Батьківщини. Лише з цього моменту виникає право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і визначається розмір такої допомоги.
Такий висновок зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Позивачу у 2021 році встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, отриманої в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби. У 2022 році під час виконання бойових завдань позивач зазнав мінно-вибухової травми. Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати працездатності йому встановлено 40 % втрати працездатності у зв’язку з травмою, пов’язаною із захистом Батьківщини, однак одноразова грошова допомога виплачена не була. Під час повторного огляду 28 березня 2023 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок зазначеної травми. На підставі цього комісія Міноборони ухвалила рішення про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2021 року), в сумі 681 000 грн. Позивач, не погодившись із таким розрахунком, звернувся до відповідача з вимогою виплатити різницю між фактично нарахованою допомогою та сумою, обчисленою з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2023 року, що становить 124 200 грн. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
Право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у військовослужбовця або особи, звільненої з військової служби, лише у зв’язку із встановленням інвалідності у випадках поранення, контузії, травми, каліцтва, отриманих під час проходження військової служби, або захворювання, прямо пов’язаного з її виконанням. При цьому юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності у зв’язку з проходженням військової служби, адже він визначає момент виникнення права на виплату і прожитковий мінімум, з якого має обчислюватися її розмір. Натомість випадки встановлення інвалідності з причин, що не мають зв’язку з виконанням військового обов’язку (побутова травма, загальне захворювання тощо), не підпадають під дію спеціального правового регулювання та не можуть визначати дату для обчислення розміру одноразової грошової допомоги.
Оскільки інвалідність ІІ групи, встановлена позивачу у 2021 році, не була пов’язана з виконанням обов’язків військової служби, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникло лише з 28 березня 2023 року, коли її встановлено у зв’язку з травмою, пов’язаною із захистом Батьківщини. Отже, саме 2023 рік є відправною точкою для визначення розміру допомоги, і вона має обчислюватися виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року.
Постанова КАС ВС від 2 вересня 2025 року у справі № 240/4278/24 (провадження № К/990/415/25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/129947122.
