Приватне підприємство звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області у справі про банкрутство фізичної особи – підприємця із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника, які виникли внаслідок визнання судом недійсним договору, укладеного за результатами проведеного аукціону з продажу майна банкрута, і неповернення заявнику як стороні (покупцю) договору сплачених ним коштів.
Місцевий господарський суд ухвалою, залишеною судом апеляційної інстанції без змін, у задоволенні заяви відмовив через відсутність у боржника грошових зобов’язань перед підприємством.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду судові рішення залишив без змін.
З метою формування єдиної правозастосовної практики щодо правової природи грошових вимог до боржника, які виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв’язку з визнанням недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, (зокрема стосовно зарахування їх до поточних вимог кредиторів або до витрат, пов’язаних із провадженням у справі про банкрутство, які згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ належать до першої черги задоволення вимог кредиторів) ВС сформулював такий висновок.
Грошова сума, яка була сплачена боржнику за результатами аукціону та яка підлягає поверненню боржником покупцю після визнання результатів аукціону й укладеного за його наслідком договору недійсними, не є вимогою поточного кредитора до боржника. На цю суму не поширюються положення статей 64, 133 КУзПБ щодо черговості (порядку) задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, а її повернення боржником має здійснюватися в позачерговому порядку.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути об’єднана з вимогами про визнання правочину недійсним або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову, розгляд якого у справі про банкрутство здійснюється в порядку ст. 7 КУзПБ у відокремленому позовному провадженні в разі відмови боржника добровільно повернути отримані за цим правочином кошти.
Правило ст. 216 ЦК України щодо двосторонньої реституції стосується виключно сторін правочину. Для повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін виконала цей правочин, положення ст. 216 ЦК України не застосовуються. Таке повернення здійснюється відповідно до приписів гл. 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України.
Витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду вимоги про застосування наслідків недійсності договору, укладеного за результатами аукціону, не охоплюються реституційними наслідками. Натомість вони належать до витрат, пов’язаних із провадженням у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в господарському суді, які мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України. Такі витрати не є поточними вимогами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та належать: 1) у справі про банкрутство – до вимог першої черги (ч. 1 ст. 64 КУзПБ); 2) у справі про неплатоспроможність – до витрат, що відшкодовуються в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (ч. 2 ст. 133 КУзПБ).
Постанова КГС ВС від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15.
