Якщо кредитор відчужив право вимоги в зобов’язанні за недійсним (нікчемним) правочином і надалі це право вимоги було відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то кредитор може повернути собі таке право вимоги лише за результатами його витребування в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України.
До переходу до кредитора права вимоги в зобов’язанні в порядку його витребування за статтями 387, 388 ЦК України таке право вимоги перебуває у володінні набувача цього права вимоги, відповідно, процесуальні права і обов’язки у справі, виконавчому провадженні також до кредитора як процесуального правонаступника не переходять.
На таких висновках акцентувала Велика Палата Верховного Суду.
У справі, судові рішення в якій переглядалися в касаційному порядку, банк звернувся до суду з позовом про стягнення з боржника заборгованості за кредитом. Після цього право вимоги за кредитним договором банк відступив фінансовій компанії за договором купівлі-продажу прав вимоги, факт нікчемності якого згодом було підтверджено судовими рішеннями. Проте право вимоги було неодноразово перепродане та зрештою було придбане ТОВ. Відповідно, у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором було замінено стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ.
Водночас банк як первісний кредитор після встановлення факту нікчемності договору купівлі-продажу за результатами аукціону знову уклав договір відступлення права вимоги, і новий кредитор звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у справі та виконавчому провадженні.
Справа розглядалася неодноразово. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні заяви про заміну позивача (стягувача), оскільки банк вибув із спірних процесуальних правовідносин і, відповідно, на підставі ухвал суду, які є чинними, ТОВ є новим позивачем у справі. Банк після встановлення факту нікчемності договору й до укладення договору про відступлення права вимоги заявникові не вчинив процесуальних дій, спрямованих на відновлення свого процесуального статусу позивача (стягувача) у справі.
Велика Палата ВС, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін та відмовляючи в задоволенні касаційної скарги заявника, зазначила таке.
Якщо кредитор у спірному матеріальному зобов’язанні (цивільному, господарському тощо) відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України замінений унаслідок відступлення права вимоги, то суд у порядку процесуального правонаступництва замінює такого учасника справи, виконавчого провадження його правонаступником, про що постановляє ухвалу. Внаслідок цього процесуальні права та обов’язки у справі, виконавчому провадженні, які мав такий учасник, переходять до його процесуального правонаступника.
Водночас якщо кредитор відчужив право вимоги в зобов’язанні за недійсним (нікчемним) правочином і надалі це право вимоги було відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то кредитор може повернути собі таке право вимоги лише за результатами його витребування в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України. У разі, якщо таке право вимоги не підлягає витребуванню відповідно до зазначених норм, то інша особа (добросовісний набувач) набуває право на нього відповідно до ст. 330 ЦК України.
Отже, до переходу до кредитора права вимоги в зобов’язанні в порядку його витребування за статтями 387, 388 ЦК України таке право вимоги перебуває у володінні набувача цього права вимоги, відповідно, процесуальні права і обов’язки у справі, виконавчому провадженні також до кредитора як процесуального правонаступника не переходять.
Як установили суди попередніх інстанцій, права вимоги за кредитним договором були спочатку відчужені банком за нікчемним договором, а згодом неодноразово перепродані та передані ТОВ. На підставі рішення суду ТОВ замінено у виконавчому провадженні як стягувача.
Банк і заявник як новий кредитор не вчиняли жодних дій, спрямованих на витребування права вимоги від останнього набувача. Зазначені права вимоги за кредитним договором до банку та заявника в порядку витребування від ТОВ не перейшли. Відповідно, процесуальні права та обов’язки у справі та виконавчому провадженні також до них не перейшли.
Постанова ВП ВС від 6 листопада 2024 року у справі № 21/5005/2686/2012 (провадження № 12-11гс24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/123313983.
