Господарський суд міста Києва визнав за позивачем право власності на спірні транспортні засоби та зняв із них арешт. Своє рішення суд мотивував виконанням позивачем зобов’язань за договором найму-продажу транспортних засобів у повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову заставодержателя про визнання недійсним договору найму-продажу, суд першої інстанції врахував правову позицію, викладену в постанові КГС ВС від 05.02.2019 у справі № 910/9131/16, відповідно до якої відсутність згоди заставодержателя на продаж заставленого майна не є достатньою підставою для визнання договору недійсним, оскільки застава зберігає свою силу для нового власника.
Постановою Північного апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Оспорюваний договір визнано недійсним як такий, що укладений без згоди заставодержателя транспортних засобів, обов’язковість якої передбачена нормами чинного законодавства та умовами відповідного договору застави.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що приписи ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу», ч. 2 ст. 586 ЦК України прямо вказують на виникнення в заставодавця права на відчуження предмета застави, його передачу в користування іншій особі та розпорядження іншим чином з отриманням на це згоди заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Неотримання згоди заставодержателя на відчуження заставленого майна, що передбачено і законом, і умовами відповідного договору застави, свідчить про відсутність у заставодавця необхідного обсягу повноважень та недотримання сторонами умов чинності правочину, встановлених ст. 203 ЦК України.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про наявність підстав для задоволення зустрічного позову і визнання недійсним договору найму-продажу у зв’язку з недотриманням його сторонами вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу», ч. 2 ст. 586 ЦК України та для відмови в задоволенні первісного позову.
Отже, КГС ВС визнав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові КГС ВС від 05.02.2019 у справі № 910/9131/16, оскільки сама по собі відсутність згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого майна є достатньою підставою для задоволення позову заставодержателя про визнання такого правочину недійсним.
Постанова КГС ВС від 21.05.2021 у справі № 910/3425/20.
