Свідоме, тривале (близько п'яти років) ухилення батька від виконання батьківських обов'язків щодо виховання малолітньої дитини, що призвело до відсутності психоемоційного зв'язку між батьком та дитиною, заяви останнього про позбавлення його батьківських прав стосовно дитини, адаптованість дитини до відносин у сім’ї з новим чоловіком матері є достатніми підставами для позбавлення батьківських прав.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

У справі, що переглядалася, позивачка просила позбавити свого колишнього чоловіка батьківських прав щодо їхньої спільної малолітньої дитини, посилаючись на те, що відповідач близько п’яти років не цікавиться станом здоров'я своєї дочки, не проявляє батьківської уваги та не піклується про дитину, не бере участі в її вихованні.

Суд першої інстанції вирішував спір за наявності заперечень батька щодо позбавлення його батьківських прав та висловленого ним бажання брати участь у вихованні дитини і виходив з відсутності правових підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

З такої самої позиції виходив і суд апеляційної інстанції. Подану в суді апеляційної інстанції заяву відповідача про відмову від батьківських прав та його згоду на позбавлення батьківських прав суд відхилив, зауваживши, що зазначена заява не може слугувати єдиною та достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дочки.

На стадії касаційного розгляду мати й батько дитини, а також служба у справах дітей запевняли суд, що позбавлення батьківських прав біологічного батька щодо малолітньої дочки переслідує легітимну мету – це в найкращих інтересах дитини. Всі учасники справи підтвердили, що біологічний батько протягом майже п’яти років не спілкувався з дочкою, 2018 року народження, не має з нею психоемоційного контакту, до того ж не має наміру виконувати свої батьківські обов’язки. Графіка контакту дитини з батьком, встановленого службою у справах дітей, батько не виконує. Біологічний батько не заперечував проти позбавлення його батьківських прав, вважаючи, що це відповідає інтересам дитини. Дитина зростає і виховується у благополучній сім’ї. У сімейному житті дитини присутній вітчим, якого дитина називає татом, він виховує її, утримує та має намір усиновити.

КЦС ВС скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позов про позбавлення батьківських прав. Колегія суддів КЦС ВС, розглянувши справу у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи, врахувала, що відповідно до п. 50 Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо судочинства, дружнього до дитини, до всіх процесуальних дій, у яких беруть участь діти, має застосовуватися принцип невідкладності задля отримання швидкої відповіді і якнайкращого захисту інтересів дитини з дотриманням принципу верховенства права.

Затягування розгляду справи негативно впливає на дітей та їхній розвиток. Неефективне та, зокрема, запізніле провадження у справах щодо дітей може призвести до порушення позитивних зобов’язань за ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 3 вересня 2015 року у справі «М. та М. проти Хорватії», заява № 10161/13 § 179, 182).

Колегія суддів узяла до уваги, що справа перебуває в провадженні суду майже протягом року, водночас малолітня дитина цього року має розпочати навчання в початковій школі, а аналіз доводів учасників справи та інтересів дитини може бути проведений судом касаційної інстанції (рішення ЄСПЛ від 28 січня 2021 року у справі «Сатановська та Роджерс проти України», заява № 12354/19 § 35).

Постанова КЦС ВС від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24 (провадження № 61-17253св24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/125296237.

Верховний