Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що у 2017 році між 73-річною матір’ю та 55-річною донькою було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом. Відповідно до умов договору 73-річна жінка у випадку своєї смерті передає житловий будинок з усіма надвірними будівлями та спорудами, а також земельну ділянку своїй донці. Відповідно до статті 73 Закону України “Про нотаріат” при посвідченні спадкового договору нотаріусом накладено заборону відчуження майна.

Відповідно до пункту 6 спадкового договору відчужувачка покладає на набувачку обов’язки, які вона повинна виконати, а саме:

• забезпечувати потреби у продуктах харчування та необхідному одязі;
• забезпечувати лікувальними засобами, незалежно від їх вартості;
• виконувати господарсько-хатню роботу (приготування їжі, прибирання, надання прально-банних послуг);
• відвідувати відчужувачку у випадку поміщення її до лікарні;
• поховати у разі смерті;
• протягом весняно-осіннього періоду власними силами або за допомогою залучених осіб обробляти земельну ділянку, що є предметом договору.

Пунктом 10 передбачено, що у разі невиконання набувачкою розпоряджень відчужувачки, спадковий договір може бути розірваний на вимогу відчужувачки.

Актами депутата міської ради, який обстежив місце проживання позивачки, встановлено невиконання відповідачкою своїх обов’язків відповідно до спадкового договору, що підтвердили у своїх письмових поясненнях свідки.

Суд погодився із доводами позивачки про те, що відповідачкою належним чином не виконувалися умови, укладеного між ними спадкового договору, оскільки донька не цікавилася життям та здоров’ям матері, не допомагала їй матеріально і не доглядала останню, хоча позивачка потребувала догляду та допомоги за станом здоров’я та в силу свого похилого віку. Крім того, постійним місцем проживання відповідачки є російська федерація, до того ж вона є громадянкою даної держави.

Відповідачка, як набувач за спадковим договором, не виконувала обов’язків, зазначених у ньому, і не надала суду доказів на підтвердження виконання нею умов спадкового договору, що є її процесуальним обов’язком, а тому згідно із статтею 1308 ЦК України суд дійшов висновку про задоволення позову та розірвання спадкового договору.

Отже, суд ухвалив розірвати спадковий договір, укладений між позивачкою та відповідачкою, та припинити обтяження, накладене на житловий будинок з усіма надвірними будівлями та спорудами, а також припинити обтяження, накладене на земельну ділянку.