У разі укладення договору про поділ майна подружжя, за яким у власність позивача переходять предмети домашнього вжитку, саме по собі невизначення конкретного переліку майна, яке за умовами договору є речами домашнього вжитку, не є підставою для його розірвання.
Якщо позивач не пропонував відповідачці внести зміни до договору про поділ майна подружжя щодо визначення конкретного переліку речей домашнього вжитку, не направляв претензій щодо передання йому таких речей, відповідачка не відмовлялася їх передати, то немає підстав для розірвання договору через істотне порушення відповідачкою його умов.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Позивач уклав з відповідачкою нотаріально посвідчений договір про поділ спільного майна подружжя. За умовами договору у власність відповідачки переходять квартира й автомобіль, а позивача – предмети домашнього вжитку, не визначені окремо в договорі. Позивач вказував, що він умови договору виконав, а відповідачка своїх зобов’язань не виконує, не йде назустріч не тільки щодо передання передбаченого договором майна, а й щодо визначення його предметного та кількісного складу, у результаті чого позивач взагалі нічого не отримав. Тому він просив суд розірвати договір, поділити майно порівну між ним і відповідачкою.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачка отримала у власність передане їй за договором майно, водночас позивачеві не перейшли предмети домашнього вжитку, які хоча й не визначені в договорі, однак були придбані сторонами під час перебування у шлюбі, що є істотним порушенням відповідачкою умов договору та підставою для його розірвання і поділу майна між сторонами. Апеляційний суд скасував попереднє рішення, відмовив у задоволенні позову.
КЦС ВС залишив постанову апеляційного суду без змін, зробивши такі правові висновки.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що в СК України не визначено підстав розірвання договору про поділ майна подружжя, тому не виключається розірвання такого договору внаслідок істотного порушення чи в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому сторона, яка порушує питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке спричиняє для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Встановивши, що позивач не звертався до відповідачки з пропозиціями про внесення змін до договору щодо визначення конкретного переліку майна, який визначений у договорі як речі домашнього вжитку, не направляв їй претензій щодо передання конкретних речей домашнього вжитку, які погоджені сторонами, відповідачка не відмовлялася їх передати, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання укладеного сторонами договору з підстав істотного порушення відповідачкою його умов, адже позивач не довів належними і допустимими доказами істотного порушення відповідачкою умов договору про поділ майна подружжя та ступеня позбавлення позивача того, на що він розраховував.
Саме по собі невизначення конкретного переліку майна, яке за умовами договору є речами домашнього вжитку, не є підставою для його розірвання.
Постанова Верховного Суду від 21 серпня 2024 року у справі № 752/13657/21 (провадження № 61-4262в24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121222016.
