Батьки малолітньої дівчинки розлучилися торік. Вона залишилася проживати з батьком, а мати поїхала працювати до Польщі й платить на її утримання аліменти.
Через кілька місяців після розірвання шлюбу батько подав до суду позов про позбавлення матері батьківських прав. За його словами, вона зрідка цікавиться життям дитини, станом її здоров`я та успіхами у школі, спілкування між ними майже припинилося, вихованням і розвитком доньки займається виключно він.
Хмельницький міськрайонний суд у позові відмовив. Своє рішення мотивував тим, що позбавлення батьківських прав – це крайній захід впливу на тих, хто не виконує батьківських обов’язків, і у цій справі воно не відповідає інтересам дитини.
Чоловік оскаржив рішення до апеляційного суду з проханням задовольнити його позовні вимоги. Заявив, що суд безпідставно погодився з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення колишньої дружини батьківських прав і не врахував її заяву про визнання позову.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів відхилила апеляційну скаргу та підтвердила законність рішення місцевого суду. Вона звернула увагу, що у цій справі немає доказів, які б підтверджували, що мати свідомо нехтує своїми обов`язками й не хоче змінюватися на краще, тому суд обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність підстав для позбавлення батьківських прав.
Апеляційний суд зазначив, що стягнення з матері аліментів на підставі судового наказу – це не доказ свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків, а один зі способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення. А заява матері про визнання позову про позбавлення її батьківських прав не може слугувати підставою для задоволення позову, якщо достатніх мотивів для його задоволення немає.
«Позбавлення матері батьківських прав не змінить життя дитини на краще. А саме лише перебування відповідачки за кордоном не свідчить про невиконання нею своїх батьківських обов`язків», – констатував апеляційний суд.
З текстом постанови апеляційного суду у справі № 686/24460/24 можна у ЄДРСР.
