Місцевий господарський суд ухвалою, яку апеляційний господарський суд залишив без змін, у межах справи про неплатоспроможність фізичної особи визнав грошові вимоги кредитора, що забезпечені переданою в іпотеку квартирою, і відхилив вимоги в частині пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС підтвердив правомірність рішень судів про відхилення вимог кредитора в частині пені й зауважив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання грошових вимог у частині 3 % річних та інфляційних втрат, у зв’язку з чим рішення судів попередніх інстанцій у цих частинах скасував і направив справу на новий розгляд.
При цьому судова палата КГС ВС сформулювала такі висновки.
Щодо визнання грошових вимог кредитора у вигляді підтвердженої судовим рішенням пені за зобов'язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, забезпеченого іпотекою.
Підтверджені судовим рішенням грошові вимоги забезпеченого кредитора стосовно пені за зобов'язаннями боржника – фізичної особи, щодо якої здійснюється провадження у справі про неплатоспроможність з урахуванням положень п. 5 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, які виникли з кредиту в іноземній валюті, не можуть бути визнані судом і підлягають відхиленню, оскільки реченням другим абз. 6 цього пункту визначено імперативну умову щодо неможливості включення штрафних санкцій та пені до грошових вимог забезпеченого кредитора, яка не містить будь-якого конфлікту та правового зв'язку, зокрема, з конституційними приписами щодо обов'язковості виконання судового рішення і не підлягає обмежувальному тлумаченню.
Тож судова палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 910/16926/19, від 11 травня 2021 року у справі № 927/844/20, від 2 червня 2022 року у справі № 926/2987-б/20 про те, що грошові вимоги забезпеченого кредитора в частині пені визнаються судом як такі, що стягнуті на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання відповідно до ст. 1291 Конституції України.
Щодо визнання 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за кредитом в іноземній валюті, стягнутих рішенням суду в гривнях.
Ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором не припиняє грошового зобов’язання боржника та не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов’язання, внаслідок чого у кредитора наявне передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на нарахування 3 % річних за весь час прострочення зобов’язання до моменту його фактичного виконання.
Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях.
У разі порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Кредитор, який, користуючись наданим йому процесуальним правом, визначив заборгованість за валютним кредитом у пред’явленому ним позові в національній валюті – гривні, що була задоволена судом та стягнута з боржника в цій валюті, має право за ч. 2 ст. 625 ЦК України на нарахування 3 % річних та індексу інфляції на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним грошового зобов’язання.
Постанова КГС ВС від 8 грудня 2022 року у справі № 921/542/20 – https://reestr.court.gov.ua/Review/108603622.
