Що робити, коли виконати вимогу змушують погрозою зброї, насильством щодо вас або ваших близьких? В умовах тимчасової окупації людина може опинитися перед вибором, від якого залежить її життя та безпека. І для правової оцінки дій, вчинених за таких обставин, значення має психічний примус.

Відповідно до статті 40 Кримінального кодексу України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Якщо ж особа зазнала фізичного примусу, але зберігала можливість керувати своїми діями, а також у випадку психічного примусу, питання про кримінальну відповідальність вирішується відповідно до положень статті 39 Кримінального кодексу України — за правилами крайньої необхідності.

Що мається на увазі під психічним примусом?

Йдеться про вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч своїй волі вчинити певні дії або утриматися від них. Такий примус може проявлятися, зокрема, через:

• погрозу застосувати до особи або її близьких фізичне насильство — позбавити життя, заподіяти тілесні ушкодження, викрасти чи позбавити волі;
• погрозу заподіяти шкоду іншим правоохоронюваним інтересам — знищити або пошкодити майно, розголосити відомості, що ганьблять особу або її близьких.

Чи завжди психічний примус виключає кримінальну відповідальність?

Ні. Психічний примус може залишати людині можливість керувати своїми діями та обирати певний варіант поведінки. Саме тому сам факт погрози ще не означає автоматичного виключення кримінальної відповідальності.

У такій ситуації застосовуються положення про крайню необхідність.

Згідно зі статтею 39 Кримінального кодексу України не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним чи державним інтересам, якщо цю небезпеку в конкретній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

При цьому особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Як це працює на практиці?

Правова оцінка залежить від конкретної ситуації: характеру та реальності погрози, небезпеки для людини чи її близьких, можливості уникнути заподіяння шкоди іншим способом, а також того, чи зберігала особа можливість керувати своєю поведінкою.

Наприклад, якщо під реальною та безпосередньою загрозою застосування зброї людина змушена виконати вимогу окупантів, під час вирішення питання про кримінальну відповідальність мають оцінюватися обставини примусу та положення про крайню необхідність.

Водночас наявність примусу сама по собі не виключає відповідальності, якщо в конкретній ситуації людина зберігала свободу вибору та мала можливість обрати правомірний варіант поведінки.

Отже, ключове значення має не сам факт погрози, а її характер, ступінь небезпеки, можливість людини керувати своїми діями та співвідношення відверненої і заподіяної шкоди. Саме ці обставини враховуються під час правової оцінки дій, вчинених під психічним примусом.

Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України