Ненадання відеозапису огляду місця події, який є невід’ємним додатком до протоколу, стороною обвинувачення під час судового розгляду становить порушення вимог частини 2 статті 104 КПК. Однак Суд, з огляду на положення статті 87 КПК, не вважає, що існують безумовні підстави для визнання результатів огляду місця події та похідних слідчих (розшукових) дій недопустимими як докази.
На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 334/5670/18.
Обставини справи
За вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя особу визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Цим вироком особу засуджено за те, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на майданчику третього поверху гуртожитку, в ході раптово виниклих особистих неприязних відносин з особою_2 умисно наніс удар ножем у ділянку грудної клітки потерпілого, від якого настала смерть.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.
Висновок Верховного Суду
Так, щодо доводів касаційної скарги стосовно недопустимості протоколу огляду житла за місцем проживання засудженого колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Також ВС зазначив, що запис здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід’ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні (частина 2 статті 104 КПК).
Згідно із частиною 6 статті 107 КПК незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.
ВС наголосив, що вимоги, передбачені частиною 10 статті 236 КПК, частиною 2 статті 104 КПК, частинами 1 та 6 статті 107 КПК, спрямовані на удосконалення порядку проведення обшуку житла чи іншого приміщення органами досудового розслідування, зокрема, коли до протоколів слідчих дій вноситься недостовірна інформація про докази, отримані під час їх проведення.
З огляду на зміст частини 6 статті 107 КПК негативні наслідки у виді визнання процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів недійсними можуть наступати лише у разі незастосування технічних засобів фіксування.
Проте навіть у цьому випадку це не є безумовною підставою для визнання доказів, отриманих під час обшуку, недопустимими, оскільки частиною 6 статті 107 КПК передбачені винятки з цього правила, коли підстави визнання фактичних даних недопустимими як докази можуть бути «переборені» консенсусом сторін кримінального провадження (так звані умовно-консенсуальні підстави визнання фактичних даних допустимими як докази).
Отже, ситуацію, при якій не здійснювалася відеофіксація обшуку, не слід ототожнювати з ситуацією, при якій сторона обвинувачення не надала в суді відеозапис як обов’язковий додаток до протоколу.
ВС підкреслив, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, слідчим у кримінальному провадженні було проведено огляд загального коридора та кімнати, під час якого було виявлено та вилучено, у тому числі, ймовірні знаряддя вчинення злочину. З протоколу слідчої дії слідує, що хід огляду фіксувався технічними засобами, зокрема відеокамерою Panasonic HDC-SD800.
Таким чином, у даному кримінальному провадженні відсутні підстави стверджувати про порушення вимог частини 10 статті 236 КПК та частин 1 і 6 статті 107 КПК.
Разом з тим ВС зауважив, ненадання відеозапису огляду місця події, який є невід’ємним додатком до протоколу, стороною обвинувачення під час судового розгляду становить порушення вимог частини 2 статті 104 КПК.
Оцінюючи істотність такого порушення, Суд, з огляду на положення статті 87 КПК, не вважає, що існують безумовні підстави для визнання результатів огляду місця події та похідних слідчих (розшукових) дій недопустимими як докази.
