Товариство, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, оскаржило до суду дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за наказом про звернення стягнення на предмет іпотеки та накладення арешту на майно цього товариства у виконавчому провадженні, аргументуючи скаргу неможливістю звернення стягнення на майно боржника поза межами справи про його банкрутство.
Відповідно до вимог ГПК України ця скарга розглянута судом, який розглядав справу про звернення стягнення на предмет іпотеки як суд першої інстанції. Суд першої інстанції в задоволенні скарги товариства відмовив. Суд апеляційної інстанції ухвалою відмовив у задоволенні клопотання стягувача про закриття провадження у справі у зв'язку з підсудністю скарги іншому суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство товариства. Апеляційний суд судове рішення першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким скаргу товариства задовольнив частково.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС скасувала ухвалу й постанову апеляційного суду та направила справу на новий розгляд у межах справи про банкрутство товариства, сформулювавши такі висновки про застосування норм права.
Здійснюючи системне тлумачення приписів ст. 7 КУзПБ, п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст. 339 ГПК України, слід виходити з того, що процедура банкрутства – це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними, і під час їх зіставлення з нормами загальними вони повинні мати процесуальний пріоритет.
КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом ст. 7 Кодексу, що критерій впливу на майнові активи боржника є вирішальним при з’ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.
У нормах п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України у взаємозв’язку зі ст. 7 КУзПБ законодавець визначив передумови для реалізації судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, функції судового контролю щодо максимально широкого кола правовідносин за участю боржника та щодо його майна. За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає в тому, що рішення чи дії боржника і третіх осіб, які можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
Отже, у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями стосовно боржника, виконання яких є можливим шляхом звернення стягнення на кошти чи інше його майно, незалежно від процесуальної форми звернення (скарга, заява, позов) заінтересованої особи щодо здійснення такого контролю.
Повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються й на правовідносини з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника. Такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 13 квітня 2023 року у справі № 910/21981/16 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111035928.
