Роздільнянський районний суд Одеської області за результатами розгляду цивільної справи за позовною заявою громадяники Н., зобов'язав Комунальний заклад«Роздільнянський міський ліцей № 1 Роздільнянської міської ради Одеської області» працевлаштувати її та стягнув з Роздільнянської міської ради Одеської області середньомісячний заробіток за три місяці у зв'язку з невиконанням зобов'язання по працевлаштуванню.

Н. була прийнята на роботу в Комунальний заклад«Роздільнянський міський ліцей № 1 Роздільнянської міської ради Одеської області» на посаду вчителя інформатики з 1 вересня 2021 року.

В подальшому, 31 травня 2022 року Н. було звільнено з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України з причини закінчення терміну трудової угоди, незважаючи на те, що т.в.о. директора навчального закладу було відомо про вагітність позивачки, оскільки нею було надано копію висновку лікарсько-консультативної комісії про перебування на обліку в жіночій консультації у зв’язку з вагітністю.

Суд мотивував своє рішення, виходячи з диспозиції частини третьої статті 184 КзпП України, яка визначає, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови від 06.11.92 року за N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, зокрема, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, провадиться з обов'язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я). Передбачені ч. 3 ст. 184 КЗпП України гарантії поширюються і на випадки звільнення у зв'язку з закінченням строку договору зазначених працівників, коли вони були прийняті на сезонні роботи. При розгляді позовів про укладення трудових договорів і при обґрунтованості такого позову, суд своїм рішенням зобов'язує роботодавця укласти трудовий договір з особою, яка була звільнена.

Для застосування частини третьої статті 184 КЗпП України закон передбачає наявність стану вагітності саме на час звільнення особи, а не на час розгляду справи. Застосування цієї норми не ставиться в залежність і від своєчасного повідомлення працівницею власника або уповноваженого ним органу про вагітність. Несвоєчасне повідомлення працівницею роботодавця про свою вагітність не впливає на застосування гарантій, передбачених КЗпП України, що висловлено в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року в справі № 561/171/17-ц, від 5 серпня 2021 року в справі №487/8351/19).

Пошук процесуальних рішень можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 511/1369/23