У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Таке твердження узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).
Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу боржниці, подану на ухвалу місцевого суду, якою відмовлено в задоволенні скарги на дії працівників Відділу державної виконавчої служби про визнання неправомірними постанов, зобов’язання вчинити певні дії. Апелянтка просила скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову — про задоволення її скарги.
Переглядаючи ухвалу суду попередньої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про її законність та обґрунтованість, тому відхилила апеляційну скаргу боржниці.
Із матеріалів справи відомо, що згідно з виконавчим листом, виданим місцевим судом у 2013 році, стягнено солідарно з двох боржників (у тому числі й апелянтки) на користь банку заборгованість у доларах США.
Головний державний виконавець відділу ДВС у 2023 році видала постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з погашенням заборгованості в повному розмірі.
За результатами перевірки законності виконавчого провадження начальник відділу ДВС цю постанову скасувала, а іншою — головний державний виконавець поновила виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення солідарно з боржників боргу на користь фінансової установи.
Це й стало підставою для звернення боржниці з позовом на дії державних виконавців спершу до місцевого, а потім і до апеляційного суду.
Залишаючи оскаржувану ухвалу суду попередньої інстанції без змін, колегія суддів погодилась із мотивацією прийнятого рішення. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що висловлена у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума саме в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні, як це робили боржники. Такі дії вважаються неналежним виконанням судового рішення, тому скарга боржниці на дії працівників ДВС не підлягає до задоволення.
Оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов’язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті — долар США, то державний виконавець зобов’язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виявивши у боржника кошти у гривнях, виконавець за правилами, встановленими ч.ч. 1 та 2 цієї статті, мав дати доручення про купівлю валюти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а в подальшому — спрямувати ці кошти на рахунок стягувача. Невиконання вимог положень цієї статті свідчить про порушення прав стягувача як сторони виконавчого провадження, а тому головний державний виконавець правомірно виніс постанову про відновлення виконавчого провадження.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 26 травня 2022 року у справі № 686/5863/13-ц, від 22 вересня 2023 року у справі № 2-1540/12, від 12 листопада 2020 року у справі № 127/17686/13-ц, від 9 жовтня 2020 року у справі № 799/2340/18, від 27 липня 2020 року у справі № 607/16146/17, від 15 липня 2020 року у справі № 711/12474/14-ц, від 1 липня 2020 року у справі № 308/1811/18.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 16 травня 2024 року у справі № 569/12302/23 (провадження № 22-ц/4815/602/24).
