Таку норму виписано у Сімейному кодексі України. Статтею 180 встановлено обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У випадку, якщо один із батьків проживає окремо від дитини — зобов’язаний сплачувати аліменти за рішенням суду.

У Рівненському апеляційному суді відбувся розгляд апеляційної скарги громадянина Ф. на рішення місцевого суду від 23 січня 2020 року, яким задоволено позов колишньої дружини відповідача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 28 408 гривень.

У ході судового розгляду стало відомо, що на примусовому виконанні у державного виконавця перебуває виконавчий лист від 12 вересня 2006 року, що був виданий Галицьким районним судом м.Львова, про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання доньки, 2006 року народження, в розмірі ¼ заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини до досягнення повноліття.

На момент звернення до суду з цим позовом за відповідачем рахується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі близько 104 тисяч гривень.

З огляду на це, торік у грудні громадянка Ф. звернулася до суду першої інстанції з позовом до колишнього чоловіка про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, згідно з розрахунком державного виконавця, в розмірі 28 408 гривень, який місцевий суд повністю задовольнив.

Це стало підставою для оскарження відповідачем рішення місцевого суду в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі він просив змінити рішення суду першої інстанції та зменшити розмір суми стягнення неустойки. Апеляційну скаргу відповідач мотивував незаконністю оскаржуваного рішення. Він також наголосив суду, що на його утриманні мати — інвалід ІІ групи та 10-річний син від іншого шлюбу. Увагу суддів відповідач акцентував і на стані власного здоров’я, яке критично погіршилося і він змушений був оформити інвалідність. Надав суду підтверджуючі документи про інвалідність ІІІ групи, встановлену в серпні 2019 року. Відповідач також наголосив, що хоча й має заборгованість зі сплати аліментів, почав їх регулярно сплачувати з серпня 2019 року.

Рівненський апеляційний суд, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, прийшов до висновку про залишення її без задоволення.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що згідно з розрахунком заборгованості з аліментів від 4 листопада 2019 року, вона складає 28 408 гривень.

Згідно з частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Цю норму чинного законодавства й взяв за основу місцевий суд, задовольняючи позов громадянки Ф..

Крім того, статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов’язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Зважаючи на те, що 14-річна донька відповідача має право на належне утримання та виховання, Рівненський апеляційний суд судове рішення суду першої інстанції залишив без змін, апеляційну скаргу громадянина Ф. — без задоволення.

За повідомленням прес-служби суду