Аналіз сучасної судової практики у справах, пов’язаних із корупційними злочинами, презентувала суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Олександра Яновська під час ІІ Legal Anti-Corruption Forum.
Однією з ключових тем виступу стало питання відповідальності членів колегіальних органів. Суддя наголосила, що навіть у випадках, коли рішення ухвалюється шляхом голосування, відповідальність за дії, пов’язані з отриманням неправомірної вигоди, залишається індивідуальною. У постанові ККС ВС від 23 квітня 2024 року у справі № 726/776/17 Верховний Суд підтвердив, що колегіальність не звільняє окремих осіб від кримінальної відповідальності.
Спікерка акцентувала на важливості ретельного аналізу повноважень особи при визначенні її статусу як суб’єкта корупційного злочину. Нормативно-правові документи, які визначають повноваження, є базою для аналізу, однак не завжди мають вирішальне значення.
«Ці документи слугують правовим підґрунтям для оцінки повноважень, але самі по собі не є доказами. Важливо враховувати контекст і фактичні обставини, навіть якщо формальні повноваження особи є обмеженими або відсутніми», – зазначила суддя (постанова ККС ВС від 28 березня 2023 року у справі № 391/729/15-к).
Щодо практики застосування ст. 369 КК України суддя звернула увагу на постанову ККС ВС від 25 травня 2023 року у справі № 463/4324/18. Верховний Суд установив, що прокурор навіть за умови узгодження своїх дій із керівництвом залишається процесуальною особою, уповноваженою на укладення угод про визнання винуватості. Це спростовує позицію сторони захисту про відсутність повноважень у прокурора й підтверджує його статус як особи, якій може бути запропонована неправомірна вигода.
У цій справі сторона захисту стверджувала, що прокурор не може бути кваліфікований як особа, якій пропонувалася неправомірна вигода, оскільки він не має одноосібного права на укладення угоди про визнання винуватості. Захист посилався на необхідність погодження таких дій із керівництвом органу прокуратури.
Однак ККС ВС дійшов висновку, що хоч прокурор і повинен узгоджувати свої дії з керівником, це не скасовує його статусу процесуальної особи, яка уповноважена вести переговори й підписувати угоди про визнання винуватості. Отже, спроби сторони захисту заперечувати повноваження прокурора в контексті отримання неправомірної вигоди були визнані необґрунтованими.
Також Олександра Яновська наголосила про важливість сприйняття повноважень службової особи у справах про неправомірну вигоду. У 2023 році Верховний Суд роз'яснив один із ключових аспектів кваліфікації корупційних правопорушень: яким чином сприйняття повноважень службової особи впливає на встановлення складу злочину за ст. 369 КК України.
Суд звернув увагу на те, що під час оцінки пропозиції або обіцянки неправомірної вигоди враховується не лише реальне коло повноважень службової особи, але й те, як ці повноваження сприймалися особою, яка пропонувала вигоду. Важливими критеріями є вагомість посади в розумінні тієї особи, яка пропонувала вигоду, мета, яку переслідувала ця особа та впевненість у можливості досягнення мети завдяки службовому становищу особи, якій пропонувалася вигода (постанова ККС ВС від 8 червня 2023 року у справі № 398/1278/22).
У світлі ст. 369-2 КК України окремо суддя торкнулася питань впливу на службових осіб. Вона наголосила, що вплив може бути обумовлений не лише службовими відносинами, але й дружніми чи родинними зв’язками. Це розширює підходи до аналізу таких правопорушень і дозволяє кваліфікувати дії навіть за відсутності формальної ієрархії між особами (постанова ККС ВС від 27 квітня 2024 року у справі № 206/5339/19).
Одним із розглянутих суддею прикладів у рамках форуму була ситуація, коли директор підприємства створював для свого працівника умови, що змушували його надавати неправомірну вигоду. Працівник, намагаючись забезпечити собі нормальні умови праці, був змушений піти на цей крок, захищаючи свій законний інтерес. Верховний Суд кваліфікував такі дії як вимагання неправомірної вигоди, підкресливши, що в подібних випадках важливо враховувати примусовий характер дій службової особи (постанова ККС ВС від 27 серпня 2024 року у справі № 303/3590/20).
Інший правовий підхід був застосований у справі, де особа намагалася уникнути адміністративної відповідальності, пропонуючи неправомірну вигоду. Верховний Суд наголосив, що в цьому випадку йшлося про реалізацію незаконного інтересу, а не захист законного права. Таким чином, ці дії не могли бути кваліфіковані як вимагання (постанова ККС ВС від 15 жовтня 2024 року у справі № 404/8115/20). Основним критерієм для розмежування дій стало розуміння того, чи стосувалася неправомірна вигода захисту законного інтересу чи реалізації незаконного. Це визначення є вирішальним для кваліфікації дій за відповідними статтями КК України.
Із презентацією Олександри Яновської можна ознайомитися за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2024/Prezent_akt_prakttvorch_poz.pdf.
Захід організувало видання «Юридична практика».
Фото надані організаторами.
