Іноземець як суб’єкт права на обов’язкову частку в спадщині має бути непрацездатним у розумінні закону тієї держави, громадянином якої він є.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у повному складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
У справі, що переглядалася, позивачка, яка є громадянкою США, звертаючись до суду з позовом, посилалася на те, що вона відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України має право на обов’язкову частку в майні спадкодавця.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, вважав, що позивачка не набула статусу непрацездатної особи в США. При цьому позивачка не надала суду документів або фактів, які б підтвердили набуття нею статусу непрацездатної особи в Україні, а Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не може бути до неї застосований, оскільки вона не є громадянкою України, і, як наслідок, позивачка не має права на обов’язкову частку в спадщині.
Апеляційний суд, частково задовольняючи позов, зазначив, що позивачка відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України має право на обов’язкову частку в спадщині, яка відкрилася після смерті її матері.
Друга СП КЦС дійшла таких висновків. Іноземці та особи без громадянства мають цивільну правоздатність в Україні нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом або міжнародними договорами України (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України. Втім, за умови наявності в таких відносинах іноземного елемента застосовуються норми Закону України «Про міжнародне приватне право».
Також Друга СП КЦС акцентувала, що ЦК України як основний «регулятор» спадкових відносин не містить жодних обмежень чи заборон, щоб суб’єктом права на обов’язкову частку був іноземець. Проте іноземець як суб’єкт права на обов’язкову частку має бути непрацездатним у розумінні закону тієї держави, громадянином якої він є. Як наслідок, для визначення того, чи є іноземець непрацездатним, не можуть застосовуватися норми публічних законів України.
Суд першої інстанції встановив, що позивачка – громадянка США не є непрацездатною особою в розумінні закону цієї держави, однак помилково вважав, що для визначення того, чи є іноземець непрацездатним, можуть застосовуватися норми публічних українських законів. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутні підстави для задоволення позову, але помилився щодо мотивів відмови в позові. Натомість апеляційний суд скасував рішення суду, яке по суті відповідає закону.
З огляду на викладене Друга СП КЦС ВС скасувала постанову апеляційного суду та змінила рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Постанова КЦС ВС від 30 січня 2025 року у справі № 638/7132/15 (провадження № 61-18013свп23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/125326107.
