Рівненський апеляційний суд встановив позивачеві додатковий строк на прийняття спадщини за заповітом, оскільки наявні у цій справі докази не спростували тверджень ініціатора позову про те, що він, будучи спадкоємцем 2 черги, не знав про існування заповіту, складеного на його ім’я спадкодавицею, у зв’язку з чим не міг звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом протягом встановленого законом шестимісячного строку з моменту відкриття рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду за апеляційною скаргою позивача, яким йому відмовлено у задоволенні позову до міської ради про призначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, прийшов до висновку про його скасування. При прийнятті рішення суд попередньої інстанції неповно з’ясував фактичні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Суду відомо, що за життя спадкодавиця склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом, яким усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, заповідала онуку — позивачеві у справі.
Покликаючись на необізнаність про існування заповіту, що перешкодило йому прийняти спадщину після смерті баби, позивач звернувся до місцевого суду, який відмовив йому у визначенні додаткового строку на прийняття спадщини, покликаючись на те, що він не обґрунтував та не довів наявність поважних причин, які б об’єктивно та непереборно перешкодили йому у поданні заяви про прийняття спадщини після смерті заповідачки у визначений законом строк.
Рівненський апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги позивача за наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 1272 Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Згідно з правовим висновком, висловленим Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно врахувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.
Так, у статті 63 Закону України «Про нотаріат» закріплено обов’язок нотаріуса (посадової особи органу місцевого самоврядування, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій) повідомити про відкриття спадщини тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Обов’язок нотаріуса повідомити спадкоємців про відкриття спадщини, а також роз’яснення їм права на її прийняття є одним із правових механізмів забезпечення права на спадкування, дотримання якого має перевірити суд при вирішенні питання про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом через поважність причини пропуску такого строку.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зауважила, що наведеними вище правилами передбачено обов’язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Необхідність вчинення нотаріусом дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-49цс17, а також висновками Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 390/195/21, від 06 березня 2023 року у справі № 559/2112/19-ц, від 22 листопада 2023 року у справі № 333/8115/21.
Факту повідомлення нотаріусом позивача про наявність заповіту складеного на його ім’я апеляційний суд не встановив.
Зважаючи на обставини справи, а також практику національного судочинства при вирішенні таких спорів, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позову та визначила позивачеві додатковий строк тривалістю у три місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті баби.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у справі № 572/4915/23 (провадження № 22-ц/4815/654/25).
