Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Наталія Сакара взяла участь у вебінарі «Безвісна відсутність і опіка над майном: практичні проблеми, вплив на спадкування», де під час виступу звернула увагу слухачів на процесуальні особливості розгляду справ цієї категорії, актуальність яких зростає в умовах воєнного стану.
Доповідачка акцентувала, що чинне процесуальне законодавство передбачає чотири окремі процедури, пов’язані з констатацією смерті особи: встановлення факту смерті за неможливості реєстрації через тимчасову окупацію; встановлення факту смерті внаслідок обставин, що загрожували життю; встановлення факту смерті на окупованих територіях чи територіях, на яких ведуться бойові дії; оголошення фізичної особи померлою як припущення її смерті. Три з них належать до процедур встановлення фактів, що мають юридичне значення, і лише оголошення особи померлою є юридичною фікцією, яка має наслідком припинення правосуб’єктності особи.
Водночас у справах про визнання особи безвісно відсутньою діє презумпція, що особа жива, але її місцезнаходження невідоме понад рік. У такій справі суд повинен встановити чотири умови: відсутність особи за місцем проживання, відсутність достовірної інформації про її місцезнаходження, неможливість отримати таку інформацію протягом одного року, а також наявність правової зацікавленості заявника.
Наталія Сакара наголосила, що оголошення особи померлою без наявності належних доказів є винятком із загального правила, що зумовлює обов’язок суду ретельно перевіряти, чи не має особа мотиву навмисно переховуватися. Зокрема, Верховний Суд неодноразово підкреслював необхідність оцінки, чи не має заявник протиправної мети. Якщо особа зникла за обставин, що загрожували життю (наприклад, участь в АТО), відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду шість місяців для оголошення її померлою можуть обчислюватися з дати припинення активних бойових дій на конкретній території.
У процесуальному аспекті справи цієї категорії розглядаються в порядку окремого провадження. Особливу увагу приділено складу суду – справи про оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою мають розглядатися колегіально: одним суддею і двома присяжними. Порушення цієї вимоги є безумовною підставою для скасування судового рішення. Натомість справи про встановлення факту смерті на окупованих територіях розглядаються одноосібно.
Суддя також зауважила, що заявником у справах цієї категорії може бути лише заінтересована особа, яка має юридичну мету для звернення. Такою метою, зокрема, може бути реалізація спадкових прав або соціальні виплати, встановлення факту батьківства тощо. У ряді випадків заявниками можуть бути військові частини, адже оголошення особи померлою впливає на облік особового складу та можливість отримання грошового забезпечення членами сім’ї.
Доповідачка звернула увагу також на обмеженість принципу змагальності у справах окремого провадження. Законодавець поклав на суд обов’язок проявляти активну процесуальну роль, самостійно витребовуючи докази та з’ясовуючи фактичні обставини. Верховний Суд підтримує цей підхід і зазначає, що хоч обов’язок доказування залишається за заявником, суд має вживати заходів для встановлення істини.
Суддя навела приклади із судової практики, коли Верховний Суд відмовляв у задоволенні заяв про оголошення особи померлою через недостатність доказів, навіть за наявності фактів зникнення особи під час бойових дій. Проте були й випадки, коли суди погоджувалися з оголошенням особи померлою, якщо сукупність обставин вказувала на її вірогідну загибель.
На завершення Наталія Сакара наголосила, що питання про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою потребує зваженого й ретельного підходу з боку суду, оскільки рішення в цих справах мають значний вплив як на долю конкретних осіб, так і на правову визначеність у питаннях щодо спадкування, соціального забезпечення, опіки над майном та обліку військовослужбовців.
Із презентацією Наталії Сакари можна ознайомитися за посиланням – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/Sakara_Dynamika_sydovoi_praktyku.pdf.
Захід організовано ГО «Цивілістична платформа», Видавництвом ECUS.
