У спорах між батьками про визначення місця проживання дитини сама дитина не є самостійним учасником справи, оскільки її інтереси представляють батьки. Однак якщо дитина звертається з апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, апеляційний суд зобов'язаний відкрити провадження для з'ясування, чи вирішувалися судом питання про її права та інтереси. Якщо таке питання не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю. Відмова у відкритті апеляційного провадження без такої перевірки є неправомірною.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
У справі, що переглядалася, мати звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з нею, батько подав зустрічний позов про визначення місця проживання дитини з ним. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, позов матері задоволено та визначено місце проживання дитини з нею, у задоволенні зустрічного позову батька відмовлено.
З окремою апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції також звернувся неповнолітній син сторін, обґрунтовуючи своє право на оскарження рішення суду першої інстанції тим, що на час ухвалення рішення йому було менше як 14 років і він не брав участі в розгляді справи. Оскільки на час подання апеляційної скарги заявнику вже виповнилося 14 років, він вважає, що набув право оскаржити зазначене рішення суду як особа, яка не брала участі в розгляді справи, однак її права та інтереси були порушені рішенням суду.
Апеляційний суд відмовив неповнолітньому сину сторін у відкритті апеляційного провадження, посилаючись на те, що у спорах між батьками щодо визначення місця проживання дитини та участі в її вихованні дитина не може бути самостійним учасником справи або подавати апеляційну скаргу. Батьки як законні представники малолітньої дитини представляють її інтереси і можуть вчиняти всі процесуальні дії від її імені.
Скасовуючи ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та передаючи справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, КЦС ВС дійшов таких правових висновків.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ч. 1 ст. 352 ЦПК України).
Колегія суддів ВС виходила з того, що апеляційний суд не звернув уваги, що лише в межах відкритого апеляційного провадження суд має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції. Зазначена судова практика ВС є сталою й незмінною та відповідає вимогам ЦПК України.
КЦС ВС зазначив, що у спорах між батьками про визначення місця проживання дитини сама дитина не може бути самостійним учасником справи, оскільки її інтереси представляють батьки. Однак якщо дитина як особа, що не брала участі у справі, подає апеляційну скаргу, суд зобов'язаний відкрити апеляційне провадження для з'ясування, чи вирішувалося рішенням суду питання про її права та інтереси. Лише після встановлення відсутності вирішення таких питань провадження підлягає закриттю за п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.
Постанова КЦС ВС від 14 січня 2026 року у справі № 359/10024/21 (провадження № 61-14279св25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/133319219.
