Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з’ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
У справі, що переглядалася, товариство-кредитор звернулося до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ними укладено кредитний договір, на виконання якого позивач надав відповідачці грошові кошти. Позивач стверджував, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов’язань за кредитним договором утворилася заборгованість за тілом кредиту та нарахованими відсотками.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитом, посилаючись на те, що факт отримання кредитних коштів відповідачкою не спростований, а укладений в електронній формі кредитний договір є дійсним.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог товариства-кредитора, посилаючись на доведення факту укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі. Водночас апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та задовольнив цю вимогу позивача, посилаючись на непросування відповідачкою розрахунку заборгованості та ненадання нею доказів виконання умов договору.
Скасовуючи ухвалені судові рішення та направляючи справу на новий розгляд за касаційною скаргою відповідачки, КЦС ВС зробив такі правові висновки.
Верховний Суд зазначив, що на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.
Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке впливає на правильність вирішення спору, оскільки всі висновки у справі ґрунтуються на підставі дослідження копій доказів, які, на думку позивача-кредитора, доводять факт укладення електронного кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів відповідачці, яка ставила під сумнів надані позивачем докази як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Жоден із судів не виконав вимог ст. 95 ЦПК України та не витребував у заявника оригіналів електронних доказів, незважаючи на клопотання відповідача, не обґрунтувавши вказане. Це, на думку КЦС ВС, є порушенням принципу змагальності сторін.
КЦС ВС наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.
За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з’ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Саме на це вказувала відповідачка.
Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.
Постанова КЦС ВС від 4 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження 61-4523св25) за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/133947146.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua
