15 травня 2026 року Пленум Верховного Суду розглянув низку питань стосовно відповідності окремих норм законодавства Конституції України. За підсумками сьогоднішнього засідання Пленум ВС звернувся до Конституційного Суду України із чотирма поданнями стосовно конституційності законодавчих норм у частині:
- обмеження розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена (перерахована) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, – на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року;
- запровадження додаткової умови для надання пільг, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;
- зменшення обсягу соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім цього, першим питанням порядку денного був розгляд двох висновків стосовно проєкту Закону України «Про внесення змін до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України щодо особливостей визначення складу суду для розгляду справ Великою Палатою Верховного Суду в порядку апеляційного провадження» (реєстр. № 13397 від 24 червня 2025 року). У законопроєкті запропоновано передбачити в КАС України, що якщо адміністративна справа у Верховному Суді має розглядатися в апеляційному порядку колегіально у складі Великої Палати ВС, то головуючим на засіданнях ВП ВС є суддя-доповідач, визначений ЄСІКС при первісному розподілі справи без урахування спеціалізації судді. Це, на думку авторів законопроєкту, сприятиме, зокрема, збалансуванню навантаження між суддями ВП ВС – представниками різних юрисдикцій.
За результатами обговорення доповідей Секретаря Великої Палати Верховного Суду Сергія Погрібного і судді ВП ВС Олега Кривенди жоден із висновків не набрав необхідної більшості голосів, тому відповідно до Регламенту Пленум ВС відклав розгляд зазначеного питання та рекомендував раніше створеній робочій групі продовжити роботу з його доопрацювання.
Другим на порядку денному було звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» у частині обмеження розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена (перерахована) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зазначена стаття встановлює, що у 2026 році в період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Доповідач із цього питання – суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Альберт Єзеров – вказав, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення таких змін, зокрема, до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а інші нормативно-правові акти застосовуються лише в разі їх прийняття відповідно до цих законів. У цьому контексті суддя нагадав, що КСУ неодноразово наголошував на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить Конституції України.
Отже, застосування коефіцієнтів зменшення пенсії призводить до обмеження конституційного права на належний соціальний захист, передбачений спеціальним законом, та порушує гарантії ст. 17 Конституції України. Крім того, поширення дії закону про Державний бюджет України на пенсії, призначені за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є грубим порушенням статей 8, 19 та 92 Конституції України, оскільки закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав, пільг і гарантій, передбачених іншими спеціальними законами.
Пленум Верховного Суду ухвалив рішення про наявність обґрунтованих підстав для звернення до КСУ з поданням щодо конституційності вказаних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанови КМУ «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».
Також Пленум ВС постановив звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо відповідності Конституції України абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у частині, якою встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, – на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.
Суддя ВС у КАС Володимир Соколов пояснив: за наслідком системного аналізу бюджетного законодавства на 2025 і 2026 роки можна дійти висновку, що закон про Державний бюджет України на 2026 рік фактично залишив правове регулювання щодо прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2025 року, зберігши його в розмірі 2102 грн. Однак відповідно до вимог спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (станом на 1 січня 2026 року – 3328 грн). Як наслідок, застосування іншої розрахункової величини при визначенні посадового окладу судді, відмінної від тієї, що визначена спеціальним законом, не допускається.
Ураховуючи конституційні принципи законності та правової визначеності, а також імперативні вимоги щодо правового регулювання розміру винагороди судді виключно спеціальним законом про судоустрій, Пленум ВС дійшов висновку, що положення абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в обговорюваній частині суперечать нормам статей 6, 8 та 130 Основного Закону України.
Ще одне конституційне подання, з яким Пленум Верховного Суду звертатиметься до КСУ, стосується відповідності Конституції України п. 7 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п. 6 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у частині надання пільг, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (Закон № 203/98-ВР).
Вказана норма Закону № 203/98-ВР передбачає надання пільг, зокрема, ветеранам військової служби і членам їхніх сімей, які проживають разом з ними, за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) тощо.
Водночас Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» було запроваджено нові умови надання таких пільг. Так, абз. 5 п. 7 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році відповідні пільги надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аналогічні положення передбачені і в абз. 5 п. 6 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».
За висновком Пленуму ВС, зміна правового регулювання відносин у сфері соціального захисту осіб, які підпадають під дію, зокрема, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», можлива лише в разі внесення змін до цього ж Закону.
Тож установлення нових (додаткових) умов (правил) надання соціальної пільги особам, статус яких визначений Законом № 203/98-ВР, що обмежило безумовне право таких осіб на отримання відповідної соціальної пільги, свідчить про неоднозначність і непередбачуваність правового регулювання у вказаних відносинах, що суперечить ст. 8 Конституції України. До того ж застосування обмеження пільг для категорії осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, гарантованого ст. 17 Основного Закону України, що дає підстави для звернення з відповідним поданням до КСУ.
Пленум Верховного Суду також ухвалив постанову про звернення до КСУ з поданням щодо конституційності ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».
Як повідомив доповідач із цього питання – суддя ВС у КАС Альберт Єзеров, з ухваленням Закону № 76-VIII Верховна Рада України змінила законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, уповноваживши на це Кабінет Міністрів України, який у Порядку № 1210 установив розміри цієї пенсії у фіксованому грошовому виразі, що призвело до суттєвого її зменшення. Відповідно, можна дійти висновку, що в такий спосіб були порушені соціальні гарантії для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Наведене дає підстави виснувати про наявність ознак невідповідності ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону № 76-VIII ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 8, ст. 16, ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 50 Конституції України. Тому Пленум ВС констатував наявність обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України із цим конституційним поданням.
Окрім цього, заслухавши інформацію судді Великої Палати Верховного, вченого секретаря Науково-консультативної ради при Верховному Суді Олега Ткачука, Пленум ВС вніс зміни до складу НКР при ВС.
Також сьогодні Пленум Верховного Суду заслухав інформацію т. в. о. керівника Апарату ВС Расіма Бабанли про виконання бюджетної програми ВС у 2025 році.
Останнім питанням порядку денного, яке було ініційовано безпосередньо на засіданні Пленуму ВС відповідно до його Регламенту, стало створення робочої групи із внесення змін до Регламенту Пленуму Верховного Суду щодо розгляду конституційних звернень. Заслухавши секретаря Пленуму ВС Дмитра Луспеника, Пленум ВС ухвалив постанову про створення робочої групи та визначив її кількісний склад.
