Про це говорили судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євген Синельников і Павло Пархоменко під час наради з обговорення питань координації технічної допомоги щодо визначення і впровадження ключових пріоритетів розвитку правосуддя, дружнього до дітей, що відбулася 11 червня 2026 року.
Євген Синельников зазначив, що Верховний Суд застосовує гнучкі підходи до розгляду спорів щодо дітей, у своїх процесуальних рішеннях регулярно згадує про медіацію та примирення, а також запитує актуальну інформацію від органів у справах дітей, враховуючи можливі зміни в сімейній ситуації та загальному контексті, в якому перебуває дитина.
Суддя розповів, що 27 травня 2026 року КЦС ВС розглянув справу № 344/432/24, в якій апеляційний суд, застосувавши імперативну норму ст. 251 ЦПК України, задовольнив клопотання батька малолітньої дитини про зупинення провадження у справі, оскільки батько є військовослужбовцем. Касаційний суд скасував це судове рішення. Ухвалюючи рішення, КЦС ВС надав оцінку балансу прав та інтересів учасників справи, врахував принципи справедливості, добросовісності та найкращих інтересів дитини. Суд узяв до уваги, що батько, який абсолютно не сплачував аліментів на дитину, мав можливість і фактично брав активну участь у розгляді справи – подавав заяви, скарги та клопотання, відправляючи їх із міста на заході України. За таких обставин КЦС ВС дійшов висновку, що ця справа підлягає розгляду апеляційним судом по суті.
Доповідач коротко зупинився на формуванні концепції спільної батьківської опіки в Україні. Зазначив, що ще з 2022 року КЦС ВС у низці постанов послідовно звертав увагу на можливість застосування такої моделі, поступово формуючи нові підходи до вирішення відповідних спорів. За словами судді, адвокати повідомляли, що завдяки цьому в деяких випадках конфлікти врегульовувалися вже на досудовому етапі, зокрема шляхом застосування моделі «пташиного гнізда», коли дитина залишається у звичному помешканні, а батьки по черзі приїжджають до неї в порядку, визначеному судом.
Постановою від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 суд уперше безпосередньо визначив почергове проживання дитини з кожним із батьків за відповідним графіком з огляду на міжнародні норми та принцип рівності прав батьків. Надалі цей підхід був підтверджений і розвинений у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 643/7509/21.
Його не залишили без уваги законодавці, й у жовтні 2024 року у Верховній Раді України було зареєстровано два законопроєкти щодо внесення змін до СК України в частині спільної батьківської опіки (№ 12123 від 15 жовтня 2024 року та № 12132 від 17 жовтня 2024 року). Проєкт нового Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 1551) також передбачає пряме законодавче закріплення повноважень суду щодо встановлення почергового проживання дитини з батьками за наявності обставин, що мають істотне значення, та якщо це відповідає інтересам дитини.
Разом із цим Євген Синельников звернув увагу на деякі проблеми. Одна з них – виконання судових рішень у відповідній категорії справ. Верховний Суд неодноразово постановляв окремі ухвали з цього приводу зі зверненням до Міністерства юстиції України та Кабінету Міністрів України.
Суддя звернув увагу, що на строках розгляду справ щодо дітей позначаються загальні проблеми судової системи. Зокрема, ідеться про нестачу кадрів: зараз 36 % посад у судах першої інстанції є вакантними, а в КЦС ВС ця цифра становить 30 % посад.
Крім того, доповідач акцентував на проблемі залучення до роботи в суді кваліфікованих спеціалістів через низьку заробітну плату.
Водночас Євген Синельников зазначив, що спеціалізація суддів, зокрема у сімейних справах та справах щодо дітей, має супроводжуватись і спеціалізацією працівників апарату. Такі працівники можуть здійснювати певні попередні комунікації до стадії судового засідання, а в деяких випадках це може сприяти й досудовому вирішенню спору.
Євген Синельников також згадав проблеми в залученні психологів, взаємодії з органами у справах дітей, наголосивши, що якісний висновок органу має містити глибокий аналіз обставин справи, думки дитини.
Насамкінець суддя зупинився на технічному забезпеченні судів. Зазначив, що в передових юрисдикціях судді використовують вбудований штучний інтелект, інформація в якому не виходить за межі судової системи та дозволяє суттєво прискорити розгляд справ. Як ще один пріоритет Євген Синельников визначив цифровізацію: матеріали проваджень мають бути доступні в електронній формі для сторін і суддів, що дасть змогу миттєво переходити до потрібних документів навіть під час засідання.
Павло Пархоменко звернув увагу на низку важливих кроків у сфері захисту прав дітей, які вдалося впровадити в життя, а також окреслив напрями, над якими триває робота. Підкреслив, що це стало можливим завдяки підтримці міжнародних партнерів і вивченню досвіду різних країн.
Зокрема, доповідач зазначив, що Верховний Суд імплементував у свою практику Керівні принципи Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дитини. В Україні цей підхід став дієвим інструментом і зразком для суддів, перетворившись на повноцінне джерело права, що є серйозним досягненням.
Важливим кроком суддя назвав укладенняМеморандуму про взаєморозуміння між Верховним Судом та ЮНІСЕФ. Співпраця з ЮНІСЕФ у цьому напрямі активно триває й сьогодні, зокрема в питанні спеціалізації суддів та залучення різних суб'єктів до судового процесу.
Також Павло Пархоменко відзначив, що в межах реалізації пілотного проєкту із запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей вже охоплено 12 регіонів, у яких судді, служби у справах дітей і психологи пройшли відповідну підготовку. Також було обладнано зали судових засідань, дружні до дитини. Окрім того, доповідач поділився планами розширення ініціативи: незабаром до проєкту приєднаються ще чотири регіони – Сумський, Харківський, Миколаївський, Запорізький. А також участь у проєкті візьме Апеляційний суд Одеської області. Участь суду апеляційної інстанції Павло Пархоменко назвав серйозним рівнем та вагомим кроком для розвитку спеціалізації суддів і всієї системи правосуддя, дружнього до дитини.
Доповідач наголосив на важливості допомоги міжнародних партнерів у підготовці фахівців та розробці програм у цивільній юрисдикції. Зауважив, що досвід українських пілотних проєктів базувався на міжнародній практиці, зокрема на ісландській моделі «Барнахус», яка свого часу стала основою для багатьох країн, а тепер і для України. Суддя акцентував, що вивчення іноземного досвіду щодо системи існування спеціалізованих судів чи окремих суддів, а також аналітика та підготовка відповідних фахівців є вкрай перспективними для України. Крім того, це є кроком до вступу в Євросоюз, частиною вимог Дорожньої карти з питань верховенства права та Національної стратегії захисту прав дитини у сфері юстиції на період до 2028 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2025–2028 роках (розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 708-р).
Суддя згадав і проблему з виконанням судових рішень, пов'язаних із вихованням дітей. Він констатував, що в цій сфері існують серйозні прогалини, а також наявні рішення Європейського суду з прав людини проти України, тому існує гостра потреба в дослідженнях, удосконаленні законодавства й підготовці виконавців із залученням різних суб'єктів.
Також доповідач акцентував на потребі адаптації судової практики до умов війни. Пояснив, що велика кількість сімейних спорів сьогодні пов'язана саме з війною та виїздом родин за межі України. Це зумовлює зіткнення з різним законодавством, виникнення питань щодо міжнародного викрадення дітей, застосування Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей і потребує уніфікації практик.
На завершення Павло Пархоменко зауважив, що попереду залишається поле для роботи. Зазначив, що Верховний Суд є дієвим майданчиком для такої роботи, зокрема завдяки значному вкладу Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх. Суддя наголосив, що Верховний Суд відкритий до співпраці, а дворічний досвід реалізації проєкту зі спеціалізації судів доводить ефективність такої спільної ініціативи, яка обов'язково розвиватиметься надалі.
Захід організувала Міжвідомча координаційна рада з питань правосуддя щодо неповнолітніх.
