Велика Палата Верховного Суду визначила поетапний механізм призначення покарання у випадку, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох тотожних кримінальних правопорушеннях, одні з яких вчинено до постановлення попереднього вироку, а інші – після.
Під час визначення остаточного покарання важливе значення має час вчинення кримінальних правопорушень – до чи після постановлення попереднього вироку. Положення ч. 4 ст. 70 КК України мають застосовуватися незалежно від того, чи є тотожними кримінальні правопорушення, частина з яких була вчинена до постановлення попереднього вироку, а інша – після його постановлення.
Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду.
У цій справі громадянин України був обвинувачений за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України. Вироком суд визнав його винним і призначив покарання із застосуванням частин 1 та 4 ст. 70 КК України. Остаточне покарання за сукупністю вироків засудженому призначено у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Апеляційний суд змінив вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів потерпілих, в іншій частині – залишив вирок без змін.
Засуджений і прокурор оскаржили ці судові рішення до Верховного Суду.
У цій справі перед Великою Палатою Верховного Суду постало питання про застосування правил ч. 4 ст. 70 КК України у разі, коли особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень і водночас одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька – після його ухвалення, а також про кваліфікацію таких правопорушень в аспекті застосування норм, визначених ч. 4 ст. 70, ч. 5 ст. 71 КК України, у їх взаємозв’язку з положеннями, визначеними ч. 1 ст. 32, ст. 33 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду передовсім звернула увагу на те, що питання кримінально-правової кваліфікації тотожних кримінальних правопорушень і питання призначення покарання за їх вчинення не є однаковими за своїм змістом. Тотожність кримінальних правопорушень може впливати на їх кваліфікацію, однак сама собою не змінює встановленого кримінальним законом порядку визначення покарання особі у випадку, коли частина таких правопорушень була вчинена до постановлення попереднього вироку.
Застосування ч. 4 ст. 70 КК України зумовлене виключно часовим критерієм вчинення кримінальних правопорушень – наявністю епізодів, учинених до постановлення попереднього вироку, які не були охоплені ним.
ВП ВС наголосила, що помилковими є дії суду, коли він, встановивши, що особа вчинила кілька тотожних кримінальних правопорушень, частина з яких була вчинена до постановлення попереднього вироку, а інша – після його постановлення, не застосовує правила ч. 4 ст. 70 КК України щодо тих правопорушень, які були вчинені до попереднього вироку.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо після постановлення вироку у справі (далі – вирок 1) буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушеннях, одні з яких вчинено до постановлення вироку 1, а інші – після його постановлення, остаточне покарання призначається із застосуванням правил як ст. 70 КК України, так і ст. 71 цього Кодексу в такій послідовності:
- спочатку призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене до постановлення вироку 1;
- далі – за правилами ч. 1 ст. 70 КК України визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених до постановлення вироку 1; після цього – за правилами ч. 4 ст. 70 КК України;
- потім – призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене після постановлення вироку 1;
- далі – за правилами ч. 1 ст. 70 КК України визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених після постановлення вироку 1;
- після цього – за правилами ст. 71 КК України визначається остаточне покарання за сукупністю вироків, а саме до покарання, визначеного в п. 4, повністю або частково приєднується невідбута частина покарання, визначена в п. 2.
Якщо стосовно особи було постановлено два вироки (далі – вирок 1 та вирок 2) і буде встановлено, що вона вчинила кримінальні правопорушення до постановлення вироку 1 та після нього, а також після постановлення вироку 2, то покарання призначається з урахуванням дотримання зазначеного вище порядку.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду задовольнила скаргу прокурора та частково задовольнила скаргу засудженого, змінивши вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду. Велика Палата Верховного Суду постановила звільнити засудженого від покарання за ч. 1 ст. 353 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, а також змінила призначене судом першої інстанції покарання із застосуванням визначеного в цій справі механізму його призначення, залишивши остаточне покарання за сукупністю вироків без змін.
Постанова ВП ВС від 24 червня 2026 року у справі № 607/9097/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137997033.
