Херсонський апеляційний суд розглянув справу про поділ майна подружжя, предметом якого стало грошове забезпечення військовослужбовця, нараховане за період шлюбу, але виплачене після його розірвання.
Позивачка зазначила, що її колишньому чоловікові за рішенням адміністративного суду донараховано грошове забезпечення за час проходження військової служби. Оскільки частина виплат стосувалася періоду перебування у шлюбі, жінка просила визнати ці кошти спільним майном подружжя та стягнути половину відповідної суми.
Суд першої інстанції задовольнив позов частково – стягнув із відповідача 58 270 грн, а додатковим рішенням – 13 640 грн витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач стверджував, що отримав кошти після розірвання шлюбу, вони пов’язані з його військовою службою та вислугою років, тому є особистою власністю. Також він зазначав, що шлюбні відносини фактично припинилися раніше, ніж було розірвано шлюб.
Апеляційний суд нагадав, що згідно зі статтями 60, 61 і 65 Сімейного кодексу України та статтею 368 Цивільного кодексу України майно й доходи, набуті за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 зазначила: щодо майна, набутого під час шлюбу, діє презумпція спільності, а обов’язок її спростування покладається на того, хто заперечує спільний характер такого майна.
Грошове забезпечення відповідача було донараховане з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. Суд наголосив: визначальним є період, за який нараховані кошти, а не дата їх фактичної виплати. Тому грошове забезпечення за час шлюбу залишається спільним майном навіть тоді, коли отримане після розлучення.
За встановленими обставинами, на період перебування сторін у шлюбі припадало 116 540,01 грн грошового забезпечення. Половину цієї суми – 58 270 грн – стягнуто на користь позивачки.
Посилання відповідача на припинення шлюбних відносин до розірвання шлюбу суд відхилив, оскільки відповідно до частини шостої статті 57 Сімейного кодексу України та статей 12 і 81 ЦПК України такі обставини необхідно довести належними доказами, яких у справі не було.
Доводи щодо порушення правил підсудності та виходу за межі позовних вимог також визнано необґрунтованими. Суд урахував положення статті 27 ЦПК України та позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 і від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, щодо права суду самостійно здійснювати правову кваліфікацію спірних відносин.
Витрати на правничу допомогу перевірено відповідно до статей 137 і 141 ЦПК України. Оскільки вони підтверджені належними документами та визначені пропорційно задоволеним вимогам, підстав для їх скасування не встановлено.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 10.08.2026 рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29.05.2026 та додаткове рішення цього ж суду від 17.06.2026 залишено без змін.
Справа №766/15588/25
